Минуле університету

У середині 60-х років ХХ ст. стало очевидним, що без певної лібералізації та демократизації господарської системи колишнього Радянського Союзу, покращення управління економікою на основі стимулювання виробництва, удосконалення планування, розширення ініціативи і господарської самостійності підприємств країна зайде в глухий кут. У зв'язку з цим невдовзі почала здійснюватись господарська реформа.

Для переходу до економічних важелів господарювання потрібні були добре підготовлені спеціалісти – економісти вищої кваліфікації. Особливо не вистачало таких фахівців у Західному регіоні України. В 1966 р. місцеві органи влади й управління зробили розрахунок забезпечення кадрами колгоспів, радгоспів, об'єднань «Сільгосптехніки». Картина вийшла невтішною: практики, тобто працівники без освіти, становили 24,8% всіх кадрів, спеціалісти із середньою, в т. ч. середньою спеціальною освітою – 58,1%, з вищою освітою – лише 17,1%. Не кращим було й забезпечення фахівцями підприємств промисловості, закладів фінансів, банківських установ тощо.

Якщо у східних і центральних областях республіки тоді функціонували вищі навчальні заклади (ВНЗ) економічного профілю – Київський та Одеський інститути народного господарства, Харківський інженерно-економічний інститут – то на західних теренах не було жодного. Розвиток господарства, потреба піднесення ефективності виробництва не лише в кількісному, а й в якісному вимірі вимагали створення тут економічного вищого навчального закладу.

На той час (у 60-х роках) посаду міністра фінансів Української РСР обіймав уродженець Західної України Анатолій Барановський, який домігся у Москві створення в західному реґіоні нового ВНЗ для підготовки економічних кадрів. Спочатку розглядалося кілька міст, зокрема Рівне, Луцьк і Тернопіль, та, зрештою, перевагу віддали останньому.

Першим кроком у становленні навчального закладу був наказ Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР від 30 червня 1966 р. № 418, згідно з яким на виконання постанови ЦК Компартії України та Ради міністрів УРСР у Тернополі було відкрито відділення фінансово0економічного факультету Київського інституту народного господарства ім. Д. С. Коротченка (1966–1967 рр.). Завідувачем відділення було призначено 37-річного кандидата економічних наук, доцента Тернопільського медінституту Леоніда Олексійовича Каніщенка – людину, за словами підлеглих, вольову, сувору, але справедливу. «Коли мені запропонували очолити філію КІНГ, – згадує він, – то я, після якогось хвилинного розгублення, погодився. Це можна назвати сміливістю, адже був молодий, не мав досвіду. Однак сумнівів, що вчинив неправильно, не було ніколи…».

Уже 1 липня 1966 р. Л. О. Каніщенко, згідно з дорученням ректора КІНГ Олексія Короїда, отримав повноваження прийняти на баланс інституту навчально-лабораторні приміщення та провадити фінансово-господарські операції, пов'язані з організацією відділення фінансово-економічного факультету. Невдовзі на дверях однієї з кімнат приміщення Тернопільської обласної станції юних техніків (нині корпус № 4) з'явилася табличка «Тернопільське відділення КІНГ». Там розмістився весь колектив новоствореного закладу. У той самий час рішенням Тернопільського облвиконкому відділенню було передано триповерхову будівлю колишньої школи-інтернату (нині корпус № 2). До початку навчальних занять там встигли облаштувати 2 лекційні зали на 8і 10місць, 1аудиторій на 3місць кожна, читальну залу на 6місць, бібліотеку (50 кв. м), так звану ленінську кімнату (40 кв. м), адміністративне приміщення (100 кв. м), гуртожиток (300 кв. м) на 5місць, який розташовувався на першому поверсі, а також їдальню (150 кв. м) на 10місць, душові на 16 осіб, студентську кухню при гуртожитку та механічну пральню.

Найактуальнішою була кадрова проблема, оскільки спеціалісти – вихідці з інших регіонів, не затримувались довго на своїх посадах. Тому, дбаючи про перспективу, виховували місцеві кадри. На роботу Л. О. Каніщенко брав людей молодих, талановитих, які мали певний доробок і могли займатися не лише навчально-виховною, а й науковою роботою.

У Тернопільському відділенні КІНГ (ТВ КІНГ) спочатку працювали 5 штатних викладачів і 12 із погодинною оплатою, а також кілька адміністративно-господарських і допоміжних працівників. Першими штатними викладачами відділення, окрім самого доцента Л. О. Каніщенка, який викладав політекономію, були: О. Ф. Бабінський – старший викладач фізичного виховання, М. І. Дядьо – старший викладач історії КПРС, Ю. І. Фатєєва – викладач іноземних мов (англійської та німецької), Г. С. Шевело – старший викладач вищої математики.

Погодинниками в 1966/67 н. р. працювали М. М. Березовський, який викладав медичну підготовку, В. М. Гладкий – етику і естетику, Д. М. Бабінець – технологію, Б. Д. Лановик – економічну історію, Г. К. Новосад – французьку мову, П. М. Холява – економічну географію та ін.

До адміністративно-управлінського персоналу належали завідувач навчальної частини В. В. Сігаєв, інспектор з кадрів Г. О. Якимець, завідувач господарства В. П. Зятківський, головний бухгалтер Г. П. Фещак, лаборант Л. С. Дениско. Першими технічними працівниками відділення були Н. В. Бойко, М. С. Гураль, О. В. Культматицька, М. І. Кусинь. Розпочала роботу приймальна комісія. Відповідно до плану, на денну форму навчання передбачалося прийняти 75 студентів, у тому числі за спеціальністю «фінанси і кредит» – 5осіб, за спеціальністю «бухгалтерський облік» (спеціалізація «облік у сільському господарстві») – 25 осіб. 

Заяви від абітурієнтів приймались аж до 10 серпня, оскільки організаційний період дещо затягнувся. Вступні випробування тривали до 1 вересня. Як згадують тодішні абітурієнти, конкурс був великий – 8 осіб на місце. Вступники складали іспити з математики (письмово й усно), географії, української чи російської мови та літератури (твір). Безпосередній процес складання іспитів відбувався в приміщенні обласної станції юних техніків (нині корпус № 4).

Cтудентами І курсу ТВ КІНГ стали кращі випускники шкіл, а також ті, хто мав практичний досвід роботи, з Тернопільської, Вінницької, Хмельницької, Рівенської, Волинської, Чернівецької, Львівської та інших областей. 12 вересня 1966 р. разом з початком навчання розпочався довгий і нелегкий, але по-своєму прекрасний і незабутній шлях студентства. На відкритті були присутні ректор КІНГ, член-кореспондент АН УРСР О. Короїд та одна з найдосвідченіших працівників КІНГ, начальник навчального управління О. Малиніна. Першу лекцію прочитав завідувач відділення Л. О. Каніщенко, який передусім закцентував увагу на тому, що через певний час відділення перетвориться на окремий потужний ВНЗ із великими перспективами. Так відкрилася перша сторінка історії університету.

«Осінь 1966 року... І ми, перші студенти Тернопільського відділення КІНГ, приступили до навчання, – згадує представниця першого набору Ольга Білоус (Завадинська), нині ректор приватного Тернопільського інституту економіки і підприємництва. – Водночас ми робили все, аби наш корпус виглядав привітно і затишно: оформляли його стендами, каліграфічно, красиво малювали розклади занять. Були постійно чимось задіяні: у спорті, у художній самодіяльності. Усі 4 роки тривали добудови, тому допомагали будівельникам. Їздили в колгоспи на збирання врожаїв, виступали з художньою самодіяльністю в містах і селах Тернопільщини. Придумували сценарії і проводили у підвальному «кабачку» вечірки, на які запрошували відомих людей. А перед іспитами ночами посилено вчилися: і в гуртожитку, і в аудиторіях щільно зачиняли вікна, аби світло не пробивалося назовні, ... Хоча суворий контролер знав, де ми. Це був наш ректор – Леонід Олексійович Каніщенко. І це дисциплінувало нас, спочатку таких чужих, з різних реґіонів України – Харківщини і Луганщини, Хмельниччини і Волині, Дніпропетровщини і Чернігівщини... Та ми швидко здружилися, зріднилися. І хоча ректор сварив нас за міні-спіднички, за модні зачіски, ми знали, що він нас усе-таки любить, бо завжди турбувався і був поруч. А ще з нами були досвідчені педагоги‑практики, які цікаво і дохідливо подавали знання з усіх предметів».
Важливим чинником щодо забезпечення життєдіяльності новоствореного навчального закладу було формування відповідної управлінської бази. Для надання допомоги завідувачу відділення Л. О. Каніщенку з його ініціативи було створено два діючих органи ТВ КІНГ: виробнича нарада викладачів і технічних працівників та методична і наукова комісії.

Уже 5 вересня 1966 р., коли виникли труднощі з початком навчального процесу, відбулося перше засідання виробничої наради викладачів і технічних працівників відділення. На ньому було ухвалено конкретні заходи щодо завершення всіх підготовчих робіт з організації навчального процесу та формування навчально-виробничої бази.

Двічі на місяць засідала методична і наукова комісії відділення. На першому засіданні 8 вересня 1966 р. було розглянуто питання про завдання викладацького складу на 1966/67 н. р., затверджено плани навчальної, методичної і наукової роботи, узгоджено розклад занять на перший семестр та графік взаємовідвідування викладачами лекцій і семінарів.

Упродовж вересня–жовтня 1966 р. викладацький і допоміжний персонал було вже зібрано, навчально-методичну базу підготовлено, аудиторії та гуртожиток відремонтовано, необхідними меблями та інвентарем обладнано навчальні, адміністративні і побутові приміщення. Окремі кімнати відвели під кабінети політекономії, історії партії, математики, цифрових машин, іноземної мови, економічної історії і географії, технології промисловості. Там також проводилися практичні й лабораторні заняття.

Проте не вистачало ще лабораторій, спортивну залу доводилося орендувати, через відсутність адміністративних приміщень завідувач і викладачі зосереджувалися в кімнаті з одним телефоном на всіх.

З перших днів відкриття ТВ КІНГ розпочалося створення бібліотеки. Вже станомна 1 січня 1967 р. у бібліотеці, якою завідувала С. Гудима, налічувалося 3677 книжок, щоправда, більшість із них (2396 примірників) була суспільно-політичного характеру, тобто твори теоретиків марксизму-ленінізму, матеріали партійних з'їздів тощо. Необхідних підручників і методичних посібників не вистачало. На цьому наголошував і завідувач відділення Л. О. Каніщенко: «Вже три роки з більшості дисциплін підручники не перевидаються, – зазначав він в інтерв'ю кореспондентові газети «Вільне життя». Ми налагодили контакти з книготоргами не тільки сусідніх областей, а й Києва, Москви. Проте і в їхньому розпорядженні такої літератури немає».

Враховуючи нестачу необхідних підручників і методичних посібників та з метою передання й узагальнення викладацького досвіду, у відділенні щомісячно проводилися взаємовідвідування лекцій і практичних занять, рецензувались окремі тексти лекцій викладачів, обговорювалися теоретичні й методичні питання зі споріднених дисциплін, нові видання тощо. Підсумки цієї роботи щомісячно аналізувалися на засіданні методичної і наукової комісії.

Викладацький колектив відділення, передусім його штатні працівники, відразу зайнялися науковою роботою. Так, склавши кандидатські мінімуми, старший викладач М. Дядьо вступив до заочної аспірантури, а завідувач навчальної частини В. Сігаєв був закріплений до Київського інституту народного господарства для написання дисертації. Два кандидатських іспити склала старший викладач Г. Шевело, один – викладач Ю. Фатєєва. Найактивніше працював у цій царині завідувач Л. О. Каніщенко, який опублікував кілька наукових статей.

Істотно обмежувала можливості організації наукової роботи у Тернопільському відділенні відсутність кафедр. Це пояснювалося незначною кількістю викладачів і недостатнім досвідом колективу в цій сфері. Однак компенсувалося тим, що всі викладачі відділення для надання їм допомоги в навчально-методичній і науковій роботі були прикріплені до відповідних кафедр КІНГ. 

Досить швидко відбулося освоєння навчально-методичних азів, нових форм і методів викладання. А от науковий потенціал навчального закладу набувався десятиліттями. У той період, як уже зазначалося, з викладацького штату лише один Л. О. Каніщенко мав науковий ступінь кандидата економічних наук і вчене звання доцента. Співпраця викладачів ТВ КІНГ з колективами відомих кафедр престижного столичного ВНЗ відкрила перед ними перспективи фахового та наукового зростання, наприклад, викладання економічної історії, що для Тернополя було абсолютно новим явищем. Викладачі цієї дисципліни запозичували новації на кафедрі історії народного господарства КІНГ, де працювали відомі фахівці, очолювані доктором історичних наук, професором, лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка Володимиром Голобуцьким. Тепер вже науковці ТНЕУ координують в Україні навчальні програми з економічної історії, видають підручники та посібники з цієї дисципліни.

У далекому 1966 р. колектив ТВ КІНГ започаткував славні культурні та спортивні традиції закладу. Так, незважаючи на повну відсутність музичних інструментів і театрального реквізиту, протягом року діяли гуртки художньої самодіяльності. Грамотою Тернопільського міськвиконкому було нагороджено ансамбль, який посів третє місце серед жіночих колективів на міському фестивалі самодіяльного мистецтва. Спортивні команди відділення брали участь у всіх міських та обласних змаганнях, навіть Всесоюзній спартакіаді, а окремим спортсменам вдалося завоювати обласні нагороди.

Зміцнення матеріально-технічної бази ТВ КІНГ, високий рівень його навчально-методичної і наукової роботи стали підставою для чергового кроку в розвитку закладу. Наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 543 від 28 серпня 1967 р. з метою покращення якості підготовки спеціалістів та створення сприятливіших умов для розвитку ідейно-виховної, навчально-методичної та науково-дослідної роботи ТВ КІНГ з 1 вересня того самого року було реорганізовано у Тернопільський факультет Київського інституту народного господарства (ТФ КІНГ), деканом якого було призначено Л. О. Каніщенка.

Протягом 1967/68 н. р. було впроваджено три форми навчання: денну, вечірню і заочну, а кількість студентів, які навчалися на I-II курсах за спеціальностями «фінанси і кредит» та «бухгалтерський облік» (до спеціалізації «облік у сільському господарстві» додалася спеціалізація «облік у промисловості»), зросла від 75 до 515. Навчальний процес забезпечували 19 викладачів, з них 7 – з науковими ступенями.

Керівництво закладу докладало чимало зусиль і дбало про облаштування факультету. Так, з березня 1968 р. у головному корпусі (нині корпус № 2) розпочали надбудову четвертого поверху та об'єднання проміжним корпусом з будівлею СШ № 9 (нині корпус № 3), де також добудували ще один поверх. Будівництво здійснювалося за рахунок місцевого бюджету. 1 вересня 1968 р. комплекс будівель було передано факультетові. Унаслідок цієї реконструкції ТФ КІНГ налічував 3 лекційні зали (на 80, 10і 15місць), 36 аудиторій на30 місць кожна, гуртожиток на 220 місць та необхідні адміністративні й інші приміщення.

У 1970 р. ТФ КІНГ розміщувався у 3 навчальних чотириповерхових корпусах загальною площею 7750 кв. м., у т. ч. навчальною – 3962 кв. м. У корпусі № 1 (нині корпус № 2) містилися лекційні зали, 20 аудиторій, кафедри бухгалтерського обліку та аналізу, фінансів, економічних дисциплін, іноземних мов, вищої математики, економічної географії, кабінет спеціальних дисциплін, лабораторія цифрових машин, деканат вечірнього та заочного відділення, їдальня. У корпусі № 2 (нині корпус № 3) – актова зала, 16 аудиторій, кафедри марксизму-ленінізму, статистики, лічильних машин, деканат, відділ кадрів, кабінет марксизму-ленінізму, бібліотека. У проміжному корпусі – 5 аудиторій та кафедра медичної підготовки і цивільної оборони. Кафедра фізичної культури розміщувалася в гуртожитку.

Для організації навчального процесу на факультеті було також створено 20 кабінетів і 6 лабораторій, зокрема кабінети історії на 100 робочих місць, спеціальних дисциплін на 8робочих місць, лабораторії обчислювальних машин, технології промисловості та іноземної мови, для яких придбано 52 обчислювальні установки, хімічні реактиви і прилади, магнітофони, наочне приладдя та навчально-методичну літературу. Вдалося істотно поліпшити житлово-побутові умови студентів факультету. В грудні 1969 р. здано в експлуатацію новий студентський гуртожиток, в якому на кожному поверсі розташовувалися по 2 титани, 2 кухні, кімната для самопідготовки студентів. Для відпочинку обладнано відповідні кімнати з телевізором, радіолою, шахами, газетами і журналами, відкрито спортклуб. Гуртожиток був розрахований на 512 місць і забезпечив житлом 90% іногородніх студентів. 

У 1970 р. розпочалося будівництво ще одного гуртожитку та єдиного серед ВНЗ міста спортивного комплексу на 500 кв. м. До 150 збільшується кількість місць у студентській їдальні.

Головною проблемою матеріальної бази ТВ КІНГ був незначний фонд необхідної навчальної та методичної літератури, особливо з таких курсів як політекономія, цифрові машини, статистика, технологія, іноземні мови, математичне програмування, економічна історія та відсутність необхідного обладнання для забезпечення викладання основних навчальних дисциплін.

Нестачу компенсували організацією додаткових консультацій, відвідуванням лабораторій сусідніх ВНЗ, машинно-лічильних станцій і обчислювальних центрів Тернополя і Львова, екскурсіями на підприємства, у колгоспи і радгоспи області, виготовленням викладачами і студентами необхідного наочного приладдя та інвентарю.

Вагомим чинником поліпшення якості підготовки спеціалістів і створення сприятливіших умов для розвитку навчально-методичної та науково-дослідної роботи на факультеті стала діяльність кафедр. Вони були організовані 1 вересня 1967 р., згідно з наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР №315 від 13 травня 1967 р.

Першими завідувачами кафедр були: Л. О. Каніщенко – загальнонаукових дисциплін, Я. М. Кізима – вищої математики і статистики, Є. С. Пастушенко – фінансово-економічних дисциплін, В. М. Гладкий – іноземних мов. Діяла також секція фізичного виховання, медпідготовки і цивільної оборони.

Зростала кількість студентів і викладачів, зміцнювалася матеріальна база. Впродовж 1967–1971 рр. у ТФ КІНГ збільшується кількість кафедр через заснування нових, роз'єднання та перепрофілювання існуючих.

Наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 327 від 13 травня 1968 р. 1 вересня 1968 р. організовано кафедру фізичного виховання, медичної підготовки і цивільної оборони, що виникла з аналогічної секції. Кафедру економічних і технологічних дисциплін розділено на кафедри економічних і технологічних дисциплін та бухгалтерського обліку і фінансів; кафедру вищої математики і статистики – на вищої математики та статистики і обліково-обчислювальних машин. Згідно з наказом № 185 від 15 квітня 1969 р., розділено кафедру економічних і технологічних дисциплін на кафедри економічних і технологічних дисциплін та економічної історії та економічної географії; кафедру бухгалтерського обліку і фінансів – на бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності та фінансових дисциплін; кафедру статистики і лічильних машин – на статистики та обчислювальних машин; кафедру фізичного виховання, медичної підготовки і цивільної оборони – на фізичного виховання та медичної підготовки і цивільної оборони.

Збільшення кількості кафедр сприяло значній активізації наукової роботи. Викладачі публікували свої статті у наукових виданнях, виступали на наукових конференціях, збільшилася кількість аспірантів. Серед перших захистили кандидатські дисертації В. Шкварець, В. Патерикін, Р. Тиркало, С. Габор, М. Кватира, В. Піча. Продовжували працювати над докторськими роботами доценти Е. Пастушенко, Я. Кізима, М. Григорович та ін.

На факультеті було започатковано науково-дослідну роботу з госпдоговірної тематики. Першою цим почала займатися кафедра обчислювальної техніки.

Щорічно проводилися звітні професорсько-викладацькі та студентські наукові конференції. У 1969 р. виникла ідея видати за підсумками звітної наукової конференції викладачів збірник статей. Тоді подібну публікацію можна було зробити лише за згодою Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР. Коли до Тернополя прибув член колегії міністерства, начальник управління вищих навчальних закладів М. Орлов, до нього звернулися за дозволом на публікацію наукового збірника. Однак чиновник відповів: «І через 10років не опублікуєте». Лише завдяки старанням декана факультету Л. О. Каніщенка і доцента, згодом першого проректора М. Григоровича збірник вийшов у Тернополі того самого року під назвою «Звітна наукова конференція (тези доповідей)». У ньому було опубліковано 29 наукових статей.

У 1970 р. факультет провів міжвузівську конференцію, де виступили 24 доповідачі, та звітно-наукову конференцію професорсько-викладацького складу, в якій взяли участь 48 викладачів. Окрім того, кафедри факультету організували 5 науково-практичних конференцій на підприємствах міста й області.

Дедалі більше наукових праць викладачів факультету стали з'являтись у фахових виданнях. Статті доцента Я. Кізими вийшли у «Віснику Академії наук УРСР», доцента М. Григоровича – у всеукраїнських політичних часописах, викладача Б. Лановика – у загальносоюзному журналі «Сахарная промышленность». Загалом лише за 1969/70 н. р. викладачі факультету опублікували 97 наукових статей.

Поряд із викладацькою пожвавилася й наукова робота студентів. При кожній кафедрі було створено 1-2 студентські наукові гуртки, в кожному з яких працювали близько 2осіб. Керівниками призначали кращих науковців. У 1967/68 н. р. на факультеті працювали 9 студентських гуртків і 17 секцій, в яких брали участь 352 особи. Практикувалося проведення засідань кафедр, на яких студенти звітували про наукову роботу.

1 червня 1968 р. відбулася Тернопільська міжвузівська теоретична конференція-конкурс студентських праць з проблем суспільних наук. У квітні наступного року на обласному конкурсі студентських наукових праць вже 26 студентів ТФ КІНГ були нагороджені похвальними грамотами та преміями.

Перемагали студенти і на республіканському конкурсі в Києві. У 1969 р. роботу Н. Леськів було удостоєно першої премії, вона увійшла до 20 кращих в Україні. Через рік дипломом І ступеня на республіканському конкурсі відзначили студентку ТФ КІНГ О. Сус, а Н. Леськів отримала диплом ІІ ступеня.

29 листопада 1968 р. на базі існуючих на факультеті наукових гуртків було створено Студентське наукове товариство (СНТ), яке очолювала рада з 9, а згодом з 15 осіб, обрана на спільних зборах членів усіх гуртків. Основним завданням СНТ було здійснення систематичного контролю за ефективністю роботи студентських наукових гуртків, підготовка і проведення студентських наукових конференцій та конкурсів на кращу наукову студентську роботу. В 1970 р. під егідою СНТ було проведено звітну студентську конференцію, в якій взяли участь 74 доповідачі. Сім студентських наукових робіт було висунуто на республіканський і 19 – на обласний конкурси.

Надзвичайно активними студенти ТФ КІНГ були і в громадському житті. «Хотілося видавати свою інформацію, а як? – згадує Віталій Мельник, нині доцент, заступник декана факультету обліку і аудиту. – У мене виникла ідея створити свій (студентський) радіовузол. Оскільки я був головою студентської ради, то мав можливість використати радіопідсилювач «Казахстан», який придбали для проведення студентських вечорів. Отже, на свій розсуд, без дозволу, від'єднав на даху навчального корпусу ввід міської радіомережі, увімкнув, і радіовузол готовий. Кілька разів я зі своїми товаришами В. Смиричинським (нині доцентом кафедри державного і муніципального управління) і В. Гуранковим виступали з різною інформацією через радіотрансляційні гучномовці гуртожитку та адміністративних кабінетів аж доти, доки нам ректор заборонив це робити. На той час необхідно було мати спец-допуск до засобів масової інформації».

З ініціативи студентів В. Мельника та В. Смиричинського створено факультетську фотолабораторію. Саме завдяки їм зберігся перший фотолітопис навчального закладу. Згодом цю справу продовжив штатний фотограф навчального закладу Михайло Бенч.
З 1 вересня 1969 р. для поглиблення знань студентів при ТФ КІНГ почав діяти факультет громадських професій (ФГП), який складався з двох відділень: підготовки молодого лектора і журналістики. Програму було розраховано на два роки. Один-два рази на місяць студентам читали методичні лекції, проводили практичні заняття.

На відділенні майбутніх лекторів викладали доценти факультету В. П. Шкварець, О. У. Краглик, кандидати економічних наук О. Г. Пекун, М. В. Гаглазов, викладач А. І. Комарова, доценти медичного інституту Л. М. Карпов, А. С. Алмашій, доцент педагогічного інституту Г. Ю. Кікець і старший викладач цього закладу С. Г. Каліберда та ін. Тематика лекцій містила питання майстерності лектора, застосування технічних засобів, підготовки лекцій. Потім слухачі самостійно розробляли тексти, мали прочитати для населення не менше п'яти залікових лекцій.

Організовано відбувалися заняття також на відділенні журналістики. Зустрічі з працівниками редакцій обласних газет «Вільне життя» і «Ровесник», практичні заняття з літературного редагування, макетування, техніки випуску газети, шістдесятигодинна програма з історії преси, її теорії і практики – все це не пройшло марно. Часто з'являлися в багатотиражних, районних, обласних і республіканських газетах інформації, репортажі, статті вихованців відділення журналістики; різноманітнішими, цікавішими, багатшими у стильовому і художньому відношенні стали – а це було основною метою – стінні газети факультету.

За два роки ФГП закінчили 30 студентів на відділенні підготовки молодого лектора і 15 – на відділенні журналістики. Вони не лише отримали другу професію, а й розширили діапазон знань, збагатилися новим матеріалом. Серед перших випускників, які отримали посвідчення з присвоєнням відповідної кваліфікації, були Л. Гнєдова, З. Світловська, Л. Закревська та ін.

У 1969/70 н. р. на факультеті було створено добровільну народну дружину, яка налічувала 225 студентів і викладачів. Її командиром став старший викладач кафедри фізвиховання О. Бабінський.

Певних успіхів колектив ТФ КІНГ досяг у художній самодіяльності. Було організовано студентський хор у складі майже 100 осіб, естрадний оркестр (9 осіб), духовий оркестр (14 осіб), вокальний жіночий ансамбль «Нічия» (9 осіб), хореографічний колектив (18 осіб), гуртки художнього читання і драматургії. Студенти проводили святкові концерти, вечори, вогники, КВК, вечорниці, а також брали участь в оглядах художньої самодіяльності. У 1967 р. дипломом ІІ ступеня фестивалю самодіяльного мистецтва в Тернопільській області нагороджено танцювальний колектив, а дипломом ІІІ ступеня – жіночий вокальний ансамбль факультету. У 1969 р. на міському та обласному оглядах художньої самодіяльності цей ансамбль відзначено дипломом ІІ, а хор – ІІІ ступеня. Тоді ж за відмінний виступ на «Концерті дружби» в Києві почесними грамотами КІНГ нагороджені хоровий і танцювальний колективи факультету. Уцих виступах особливо відзначилися активні учасники художньої самодіяльності Христина Бутковська та Ігор Якобчук.
Упродовж 1969/70 н. р. було значно зміцнено матеріальну базу художньої самодіяльності: закуплено музичні інструменти, для ансамблю придбано українські національні костюми.

На факультеті активно проводилася спортивно-масова робота. Упродовж 1969/70 н. р. працювали 11 спортивних секцій, у яких займалися понад 230 осіб. Збірні команди факультету брали участь у всіх змаганнях міста та області. Відбувалися факультетські спартакіади, товариські змагання з ігрових видів спорту з командами інших тернопільських ВНЗ, організовувались туристичні походи в печери с. Кривче, в Карпати. У 1970 р. було організовано і проведено першу спартакіаду факультету з 5 видів спорту – баскетболу, волейболу, легкої атлетики, настільного тенісу і легкоатлетичного кросу.

Неодноразово збірні команди легкоатлетів, лижників, тенісистів, волейболістів, баскетболістів ставали чемпіонами і призерами міських та обласних турнірів. Так, в першій зимовій спартакіаді студентської молоді колектив факультету посів I місце, в 1970 р. чемпіоном міста стала збірна команда лижників, дипломом ІІІ ступеня в міській естафеті нагороджено легкоатлетів; збірна команда хокеїстів перемогла в чемпіонаті обласної ради товариства «Буревісник». У збірних командах області студенти факультету виступали на республіканських змаганнях. Студентка А. Старовойт на республіканських змаганнях з лижного спорту стала другою на 10-кілометровій дистанції, виконавши норматив першого спортивного розряду.

У березні 1970 р. на факультеті відбувся спортивний вечір, гостями якого були відомі спортсмени республіки та області, серед них – ректор Львівського інституту фізкультури, заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР, доцент В. Андрієвський, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи В. Новохатько, учасник Олімпійських ігор у Ґельсінкі, майстер спорту І. Комаров, майстри спорту В. Ракаєв, Л. Кагарлицький, В. Балабанов та ін.

Не залишилося поза увагою керівництва і дозвілля студентів, для яких неодноразово організовувались і проводилися диспути, вечори відпочинку, запитань і відповідей, читалися лекції на різні теми. Надзвичайно цікавими були програми засідань студентських клубів «Шукачі» та «Українські вечорниці», на які запрошували учених, письменників, артистів драматичного театру, композиторів, поетів, новаторів виробництва, інших відомих людей.

У вільний від навчання час студенти факультету упорядковували територію навчального закладу, допомагали у збиранні врожаю, працювали у будівельних загонах. Одні споруджували на Кустанайщині (Казахстан) житлові й господарські будівлі, виступали у вільний від роботи час з концертами, організовували за участю місцевого населення спортивні змагання тощо. Інші будували Микулинецький бетонний завод. Два загони працювали на полях Криму й Одещини, а ще два – на реконструкції навчального корпусу і спорудженні гуртожитку факультету.

У 1970 р. ТФ КІНГ відсвяткував перший випуск підготовлених ним 73 фахівців. Семеро з них – Надія Леськів, Євген Познахівський, Теодозія Синишина, Віталій Журавель, Галина Пархонюк, Микола Шлапко і Віталій Мельник – отримали дипломи з відзнакою.
Особливий слід у душах перших випускників залишили їхні викладачі, зокрема декан факультету Л. О. Каніщенко. Не шкодуючи власного часу, він разом зі студентами і культпоходи в кіно здійснював, і зі студентськими загонами їздив, і досі пам'ятає всіх випускників поіменно.

Взаєморозумінню в стосунках, чуйності, людяності, мужності, оптимізму, позитивному мисленню навчала своїх студентів доцент Юлія Іванівна Фатєєва. Той заряд любові, який отримуєш в юності, пронесеш через усе життя. «Все було: і КВК, і «Кабачок 12 стільців», і поїздки в Карпати, і цікаві вечори... – з вдячністю згадує одна з перших випускниць Віра Інюшева про Ю. І. Фатєєву. – Всюди з нами була вона – добра, чуйна, але не мама і не викладач, а старша подруга, розумна й нестандартна». Важливим в історії нашого закладу став 1971 р., коли міністр вищої і середньої спеціальної освіти УРСР на виконання постанови Ради міністрів СРСР № 58від 22 липня 1970 р. «Про організацію Тернопільського фінансово-економічного інституту», відповідної постанови Ради Міністрів УРСР № 435 від 24 серпня 1970 р. та наказу Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР № 542 від 7 серпня 1970 р. видав наказ № 848 від 11 грудня 1970 р. про організацію з 1 січня 1971 р. на базі факультету ТВ КІНГ Тернопільського фінансово0економічного інституту (ТФЕІ) (1971–1989 рр.). Виконувачем обов'язків ректора, а невдовзі ректором ТФЕІ було призначено Л. О. Каніщенка.

«Події розвивалися настільки бурхливо – згадував згодом перший ректор, а нині професор, академік, віцепрезидент Академії педагогічних наук України Л. О. Каніщенко, – що за неповних п'ять років створили самостійний заклад вищої освіти. Однак за цим – величезна робота. Приміром, якщо у перший рік ми мали всього 4 викладачі, то через чотири роки – уже 150. І не просто викладачів. 7відсотків з них були кандидатами і докторами наук. Словом, це був потужний професорсько-викладацький штат.

Треба було працювати. І коли побачив перші результати, то зрозумів, що, незважаючи на проблеми (не вистачало викладачів, книг, приміщень, стільців...), при великому бажанні можна зробити все. Хотілось і вірилось. Не було такої наради чи засідання, де б ми не аналізували зроблене і не планували, що треба зробити. Кожен крок уперед вважався у нас надзвичайною подією. Кожний новий професор чи кандидат наук – великим досягненням. Розумію, що інколи я був надто вимогливим, навіть дещо настирливим. Але іншого виходу я не бачив».

ТФЕІ став першим в Україні вищим навчальним закладом фінансово-економічного профілю, якому в середині 1971 р., згідно з наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти України, було присвоєно другу категорію, а 1 вересня 1979 р. – першу. Тоді на території колишнього Радянського Союзу діяло всього чотири фінансово-економічних інститути – Казанський, Ленінградський, Московський і Тернопільський. Їх головне завдання полягало у підготовці кваліфікованих спеціалістів-економістів для фінансової системи, промисловості, сільського господарства і державної статистики.

У зв'язку з відкриттям ТФЕІ, в січні 1971 р. на базі факультетської створено Вчену раду інституту, яку очолив Л. О. Каніщенко. Незважаючи на те що він був наймолодшим ректором, уже невдовзі очолив Раду ректорів Західноукраїнського регіону, куди входили керівники вищих навчальних закладів Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівенської і Хмельницької областей. На своїх засіданнях Вчена рада ТФЕІ розглядала питання, пов'язані з навчально-методичною, виховною та науковою роботою кафедр, розвитком госпдоговірної тематики, прийомом на навчання вступників тощо.

Спершу, згідно з наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти № 5 від 5 січня 1971 р., в інститутісформовано три факультети: фінансово-економічний (з 1992 р. – фінансовий, декан – доцент В. П. Вихрущ), обліково-економічний (з 1992 р. – обліку та аудиту, декан – доц. С. І. Шкарабан) вечірньої і заочної форм навчання (декан – доц. А. В. Григорук), де здобували знання 1000 студентів. Їхніми наставниками були 104 штатні викладачі, в т. ч. 39 кандидатів наук і 35 – з погодинною оплатою, об'єднані у 14 кафедр (на початку 1971 р. до існуючих 11 кафедр додали ще 3 нових: кафедру бухобліку у промисловості та економічного аналізу розділено на кафедру бухобліку у промисловості й економічного аналізу; кафедру економіки та технологічних дисциплін – на кафедру економіки, організації і планування промислового виробництва і кафедру економіки, організації і планування сільськогосподарського виробництва; кафедру загальнонаукових дисциплін (марксизму-ленінізму) – на політекономії та історії КПРС, філософії і наукового комунізму (у 1972 р. останню розділено на дві самостійні кафедри: історії КПРС та філософії і наукового комунізму), а кафедру цифрових обчислювальних машин перейменовано на кафедру обчислювальної техніки та механізованого опрацюваня інформації). За стажем викладацької роботи у ВНЗ професорсько-викладацький склад інституту розподілявся так: до 5 років – 78 осіб, 5-10 років – 19, понад 10 років – 7.

До речі, на обліково-економічний факультет у 1971 р. вступив нинішній Президент України Віктор Ющенко. 1 вересня 1973 р. створено планово-економічний факультет (декан – доц. І. В. Войчишин), на якому освоювали спеціальності: «бухгалтерський облік у сільському господарстві», «планування у промисловості», «планування в сільському господарстві». У той самий час було організовано кафедри бухобліку в сільському господарстві, технологічних дисциплін, прикладної математики, грошового обігу і кредиту. Власне, зі студентів II курсу фінансового та обліково економічного факультетів було сформовано три групи студентів (серед них був і В. А. Ющенко), які завершували навчання вже на новоствореному планово економічному факультеті.
Як згадують однокурсники В. А. Ющенка, він був вельми товариським хлопцем, який вміло поєднував навчання і дозвілля. Вже після I курсу він став інструктором з туризму і водив молодь на Говерлу. Якось не зміг вчасно повернутися з гір і пропустив день занять. Як згодом розповідав уже сам глава держави, його викликав до себе ректор Л. О. Каніщенко і суворо запитав: «Може, вам краще було б віднести свої документи в інститут фізкультури?». На щастя, цими словами конфлікт було вичерпано і Віктор Андрійович успішно продовжив навчання.

Наступним новоствореним підрозділом ТФЕІ став факультет підвищення кваліфікації (ФПК) контрольно-ревізійного апарату. Його було організовано в листопаді 1973 р. для перепідготовки працівників внутрівідомчого контролю 1міністерств і відомств України нематеріальної сфери виробництва. Тут удосконалювали свою кваліфікацію керівні працівники і спеціалісти установ Держбанку СРСР, держтрудощадкас СРСР, Міністерства освіти УРСР, Міністерства охорони здоров'я УРСР, Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, Державного комітету кінематографії. Першим деканом факультету був кандидат економічних наук, доцент Михайло Володимирович Гаглазов, який працював на цій посаді до 1984 р.

Ще раніше, у грудні 1972 р., для допомоги при вступі до ТФЕІ військовослужбовцям, звільненим у запас, працюючій молоді, яка давно закінчила середні загальноосвітні заклади, створено підготовче відділення,де спочатку навчалося 10осіб. Його організатором і першим завідувачем був кандидат економічних наук, доцент М. О. Ковтонюк.

Своєрідним переломним етапом в історії ТФЕІ став 1975 р. Тоді майже на 90% змінився його керівний склад. Л. О. Каніщенка перевели на роботу до Києва, в Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти, де він пропрацював понад 17 років першим заступником міністра та певний період – виконувачем обов'язків міністра.

Після нетривалого виконання обов'язків ректора проректором з навчальної роботи А. В. Григоруком, другим ректором ТФЕІ став доктор економічних наук, професор, учасник Другої світової війни П. Д. Гуменюк. За час його керівництва (1975–1983 рр.) істотно зміцнів викладацько професорський потенціал навчального закладу. Проректором з наукової роботи став М. Олексієнко –  перший доктор економічних наук за фінансовою спеціальністю на теренах Західної України. Відбувся відчутний прогрес у навчальній та науковій діяльності, матеріально технічній базі ТФЕІ.

У квітні 1984 р. навчальний заклад очолив третій ректор – кандидат економічних наук, професор О. А.Устенко (1984–2002 рр.).

Завдяки зусиллям керівництва зростання ТФЕІ продовжувалося. Передусім розширювалася мережа факультетів. 1 вересня 1975 р. виокремився факультет вечірнього навчання, деканом якого обрали кандидата економічних наук, доцента В. Є. Труша. Тоді ж було організовано нові кафедри: кафедру фінансових дисциплін розділено на кафедри фінансів та фінансів галузей народного господарства; кафедру економічної історії і економічної географії – на кафедри економічної географії та історії народного господарства і радянського права; кафедру економіки, організації і планування промислового виробництва – на кафедри економіки промисло вості та планування народного господарства; кафедру іноземних мов – на кафедри німецької мови та англійської мови; кафедру економіки, організації і планування сільськогосподарського виробництва перейменовано на кафедру економіки сільського господарства.

У 1978 р. з ініціативи Державного банку СРСР та за підтримки керівництва ВНЗ на базі двох груп спеціалізації «кредит» і двох груп спеціалізації «облік у банках» було утворено кредитно економічний факультет (з 1992 р. – банківського бізнесу), який очолив кандидат економічних наук, доцент Р. І. Тиркало. Одразу ж було здійснено перший прийом студентів на I курс.

Унаслідок поділу планово економічного факультету в 1988 р. створено факультет економічного і соціального планування (з 1991 р. – економічного і соціального розвитку; з 1992 р. – економіки і управління) та аграрно-економічний факультет (з 1992 р. – аграрного бізнесу; з 2002 р. – продовольчого бізнесу; з 2005 р. – аграрної економіки і менеджменту), який очолив кандидат економічних наук, доцент Б. Б. Гладич.

21 грудня 1988 р. на базі відділення з перепідготовки кадрів (господарських керівників) підприємств та організацій, що отримали дозвіл на здійснення зовнішньоекономічної діяльності в колишньому Радянському Союзі, яке існувало при ФПК було створено факультет зовнішньоекономічної діяльності (з 1992 р. – міжнародного бізнесу і менеджменту). Очолив його кандидат економічних наук, доцент А. М. Тибінь.

Загалом у 1988/89 н. р. у ТФЕІ функціонувало 6 факультетів, підготовче відділення та підготовчі курси (з 1968 р. – восьмимісячні вечірні, з 1973 р. – одномісячні денні, з 1977 р. – восьмимісячні заочні). Проводилася підготовка економістів із п'яти спеціальностей (зі спеціалізаціями): «планування промисловості»; «планування сільського господарства»; «фінанси і кредит» (фінанси; кредит; держстрах; фінансування і кредитування капіталовкладень); «бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності» (у промисловості; у банках; у сільському господарстві; у будівництві); «ревізія і контроль». У 1988 р. відкрито підготовку спеціалістів за новими спеціалізаціями – «ощадна справа» та «економіка і планування науково-технічного розвитку», у 1989 р. – «економіка і соціологія праці».

Паралельно розширювалася і мережа кафедр. У 1985 р. утворені три нові кафедри: господарського механізму; економіки, обліку і аналізу в будівництві; страхування і фінансів галузей народного господарства. Наступного року кафедру машинного опрацювання економічної інформації поділено на дві нові: електронних обчислювальних машин і програмування та автоматизованих систем опрацювання економічної інформації. У 1987 р. утворено нову кафедру теорії обліку, ревізії і контролю, а також перейменовано кафедри бухобліку в сільському господарстві на кафедру бухобліку і аналізу в підприємствах АПК, а кафедру економіки сільського господарства – на кафедру економіки, організації і планування в АПК.У1989 р. утворено кафедру педагогіки вищої школи і виробничої педагогіки. Загалом кількість кафедр зросла від 14 у 1971 р. до 24 у 1989 р.

З кожним роком збільшувалася кількість кваліфікованих викладачів. Якщо у 1970/71 н. р. у ТФЕІ викладали 104 фахівці, то у 1988/89 н. р. – вже 300. Це, звичайно, сприяло підвищенню рейтингу інституту, а отже, і кількість бажаючих навчатися в ньому (в т. ч. із за меж України – Росії, Молдови, Білорусі, республік Закавказзя та ін.) зросла з 2955 студентів у 1970/71 н. р. до майже 6000 у 1988/89 н. р.

Відповідно збільшилася кількість випускників – з 257 осіб у 1971 р. до 1176 у 1989 р. Всього за 1971–1989 рр. ТФЕІ підготував для народного господарства 17 618 спеціалістів. Понад 6випускників були залишені на викладацьку роботу в інституті, майже половина з них захистили кандидатські дисертації, стали доцентами.

Центром методичної роботи у ТФЕІ була методична комісія інституту, створена у вересні 1974 р. Спочатку до неї входили 27 членів на чолі з проректором з наукової роботи, доцентом А. В. Григоруком, об'єднаних у 8 секцій: методики викладання, організації навчального процесу, контролю навчально-методичної роботи, технічних методів навчання, програмованих методів контролю, наукової організації праці, організації науково-дослідницької роботи студентів, аналізу якості підготовки спеціалістів.
На засіданнях методичної комісії інституту і її секцій обговорювалися такі актуальні питання, як вивчення й узагальнення досвіду методичної роботи на кафедрах і факультетах інституту та інших ВНЗ; організація роботи щодо вдосконалення навчальних планів і програм, планування навчально-методичної роботи на кафедрах; розроблення заходів з метою підвищення теоретичного рівня занять та інтенсифікації навчального процесу; організація самостійної роботи студентів, зокрема, навчально-дослідницької їх роботи тощо.

У1980/81 н. р. уведено посаду проректора з навчально-методичної роботи. Першим на цій посаді працював з 29 грудня 1980 р. до 17 грудня 1985 р. кандидат економічних наук, доцент М. П. Тирса.

З метою подальшого вдосконалення організації навчально-методичної роботи та на виконання наказу Мінвузу УРСР № 224 від 12 травня 1981 р. в інституті було організовано лабораторію методики навчального процесу. Тут науковці надавали методичну допомогу факультетам, кафедрам і викладачам щодо впровадження у навчальний процес методів наукової організації, а також планування і організації методичної роботи; вивчали, узагальнювали і поширювали прогресивний досвід інтенсифікації навчального процесу, методику застосування технічних засобів, активних методів навчання; допомагали викладацькому складу у вивченні педагогіки і психології, оволодінні педагогічною майстерністю; брали участь у розробленні планів науково-дослідних робіт з проблем вищої освіти і контролювали їх виконання.

У квітні 1981 р. створено відділ технічних засобів навчання. У цей період починають використовувати електронно-обчислювальну техніку. За забезпеченням ЕОМ ТФЕІ посів друге місце серед економічних ВНЗ України. У 1986/87 н. р. інформаційно обчислювальний центр мав у своєму розпорядженні 44 одиниці ЕОМ, у т. ч. «ЕС-1022», «ЕС-1030», мікро-ЕОМ «Електроніка ДЗ-28» та ін. На основі універсальних ЕОМ удосконалювалось управління ВНЗ, функціонувала автоматизована система управління (АСУ ВНЗ), експлуатувалась автоматизована система навчання (АСН ВНЗ). Наприкінці 1986/87 н. р. було створено центр з 8 аудиторіями, обладнаними навчальним телебаченням.

Під час навчального процесу у ТФЕІ використовували методи активного навчання, зокрема розігрування ролей, аналіз виробничих ситуацій, ділові ігри. Серед останніх – «Мусон», «Сиріус» (кафедра бухобліку в промисловості, розробник – доцент М. С. Пушкар), «Тизар», «Матеріали» (кафедра МОЕІ, розробники – доценти М. П. Тирса, Я. В. Іващук), «Ефективність використання землі» (кафедра економіки сільського господарства, розробник – доцент Е. В. Ковба), «Умови змагання», «Товарозабезпечення» (кафедра планування народного господарства, розробники – доценти Є. В. Савельєв, Л. І. Савчук, А. Ф. Мельник, викладач Т. Е. Полякова), «Проба» (кафедра грошового обігу і кредиту, розробник – М. І. Сивульський), «Пермедо» (кафедра медпідготовки і ЦО, розробники – доценти В. В. Закревський, А. Г. Заячківський) та ін. Щорічно для студентів видавалось понад 10методичних рекомендацій з окремих навчальних дисциплін.

Для поглибленого вивчення студентами курсу грошового обігу та кредиту, а також розвитку їх науково-дослідницької роботи в 1986 р. у ТФЕІ було відкрито Науково-дослідний центр історії грошей. Це перший в Україні музей історії грошей у ВНЗ.

Значну роботу проводила комісія ТФЕІ з шефських зв'язків, яка надавала колективу Тернопільського кооперативного технікуму та школам міста й області допомогу, спрямовану на підвищення якості навчання і виховання учнівської молоді. Впродовж 1983/84 н. р. було проведено три науково-теоретичних конференції, спільні засідання кафедр політичної економії, економіки промисловості і технологічних дисциплін, бухгалтерського обліку в промисловості та відповідних циклових комісій технікуму запитань методики викладання споріднених дисциплін, прочитано багато лекцій учням і викладачам технікуму.

Лише за десять років існування ТФЕІ його колектив прочитав серед населення міста і області понад 8 тис. лекцій, провів майже 20 науково-теоретичних і науково-практичних конференцій. Створення ТФЕІ сприяло активізації наукової діяльності. Першим, хто цим опікувався, став проректор з наукової роботи (15 січня 1971 р. – 25 листопада 1975 р.), кандидат економічних наук, доцент М. С. Григорович. Уже в 1970/71 н. р. до науково-дослідної роботи було залучено 96 викладачів зі 104, або майже 95% загальної кількості професорсько-викладацького складу. З них 15 кандидатів працювали над докторськими дисертаціями, 65 викладачів – над кандидатськими, 18 – над монографіями та навчальними посібниками. Впродовж навчального року 8 осіб захистили кандидатські роботи, а троє подали їх до захисту. В наукових збірниках і періодичних виданнях викладачі ТФЕІ опублікували 134 наукові праці з актуальних проблем економіки, географії, історії, математики. Знаменним для ТФЕІ став 1974 р., коли першу докторську дисертацію, яка називалася «Осесиметричні контактні задачі теорії пружності і термопружності», захистив Я. М. Кізима. Він був учасником багатьох міжнародних, всесоюзних і республіканських наукових конференцій, автором понад 3наукових праць, з них однієї монографії, мав чимало наукових задумів у галузі теоретичної і прикладної механіки. На жаль, життя талановитого вченого передчасно обірвалося в 1977 р. Естафету, започатковану професором Я. М. Кізимою, підхопили інші науковці. Так, якщо у 1974 р. у ТФЕІ був лише 1 доктор наук, то у 1989 р. – вже 16. Кількість кандидатів наук упродовж 1971–1989 рр. зросла з 35 до 154. У грудні 1979 р. з метою активізації та координації молодіжних наукових досліджень створено Раду молодих учених ТФЕІ – молодіжну організацію, що об'єднала аспірантів і молодих викладачів на засадах добровільної участі і спільності інтересів наукового спрямування. Її головою було обрано кандидата економічних наук, доцента Р. М. Березюка.

Діяльність Ради, яка з березня 1980 р. охоплювала три секції – загальних наук, конкретно-економічних наук, загальнонаукових дисциплін – передбачала проведення розширених засідань молодих учених, присвячених питанням участі в республіканських конкурсах, підготовці дисертацій, проведенню щорічних підсумкових конференцій молодих учених інституту. Значне місце відводилося науковій і методичній роботі.

Зростанню наукових кадрів надзвичайно сприяла аспірантура, відкрита у ТФЕІ згідно з наказом Держкомітету СРСР з народної освіти № 464 від 23 листопада 1988 р., постановою Держкомітету СРСР з науки і техніки № 386 від 4 листопада 1988 р. та листом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР №310-18/20 від 31.01.1989 р. Спочатку вона функціонувала з трьох наукових спеціальностей: 08.00.05 – «економіка планування, організація управління народним господарством і його галузями»; 08.00.10 – «фінанси, грошовий обіг і кредит»; 08.00.12 – «бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності».
Відповідно зростає кількість публікацій. Упродовж 1971–1986 рр. вчені ТФЕІ за результатами своїх досліджень опублікували 3715 наукових праць обсягом майже 2821 друк. арк., у т. ч. близько 10монографій. Лише за 1976–198рр. на базі інституту підготовлено і проведено три республіканські наукові конференції з проблем підвищення ефективності виробництва, якості роботи, поліпшення організації виробничого змагання.

Велике значення у підготовці науково-педагогічних кадрів мала тісна творча співдружність із провідними ВНЗ і науково-дослідними інститутами України та інших республік колишнього СРСР. ТФЕІ підтримував зв'язки з 15 спорідненими ВНЗ і НДІ шляхом проведення конференцій, спільних науково-дослідних робіт, обміну викладачами і стажистами, зокрема з КІНГ, Московським фінансовим інститутом, Одеським інститутом народного господарства, Українською сільськогосподарською академією, Московським інститутом народного господарства ім. Г. Плеханова, Ленінградським і Рязанським фінансово-економічними інститутами, Московським всесоюзним заочним фінансовим інститутом та ін.

Ділові зв'язки зі спорідненими кафедрами інших ВНЗ підтримували і випускові кафедри. Кафедра фінансів підтримувала ділові контакти з кафедрою фінансів Московського фінансового інституту, кафедра бухгалтерського обліку в промисловості – з аналогічною кафедрою Ленінградського фінансово-економічного інституту, кафедрою бухгалтерського обліку та економічного аналізу Білоруського інституту народного господарства тощо.

Для обміну досвідом, надання допомоги в організації наукової роботи, підвищення науково-теоретичного рівня підготовки молодих науковців кафедри інституту щорічно запрошували провідних спеціалістів. Кафедра економічної географії запрошувала професора М. П. Пистуна з Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; кафедра статистики – професорів Г. І. Бакланова, В. Е. Адамова, Г. С. Кильдешева, А. В. Головача з Московського економіко статистичного інституту та КІНГу; кафедра прикладної математики – професорів В. Г. Коломійця і О. В. Ликова з Інституту математики АН України; кафедра фінансів – заступника начальника головного управління Держстраху України І. П. Козловського, начальника управління кадрів Міністерства фінансів України К. К. Якуненка; кафедра лічильних машин – професорів Б. Н. Блажкевича, М. Г. Твердохліба; кафедра економічного аналізу – завідувача кафедри Московського фінансового інституту, професора П. П. Новиченка та завідувача кафедри Білоруського інституту народного господарства, професора В. І. Стражева; кафедра бухобліку в промисловості – професора, члена-кореспондента АН України М. Г. Чумаченка та ін.

Чимало викладачів ТФЕІ підвищували кваліфікацію у ВНЗ Києва, Львова, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербург), Тарту, на кафедрах Тернопільського педагогічного інституту, на підприємствах міста, у Всесоюзному проектно-конструкторському технологічному інституті світлотехнічної промисловості, Міністерстві легкої промисловості Білорусі, виробничо-аграрному об'єднанні «Поділля».

Важливим кроком на шляху до організації проведення науково-дослідних робіт для підприємств і організацій на госпдоговірних засадах було створення при ТФЕІ наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 248 від 26 квітня 1971 р. науково-дослідного сектору (нині – науково-дослідна частина). Його очолив за сумісництвом кандидат економічних наук, завідувач кафедри обчислювальної техніки і механізованого опрацювання економічної інформації В. І. Патерикін.

Упродовж 1971–1973 рр. в інституті проводилися наукові дослідження в галузі радіоелектроніки. В той період формувалися перші колективи дослідників на чолі з А. О. Саченком, Я. В. Бучинським, З. І. Домбровським та ін. За результатами досліджень створено новітні прилади для різних галузей народного господарства, в т. ч. оборонної, отримано свідоцтва на винаходи. Економічний ефект від впровадження завершених розробок у виробництво за період 1971–1974 рр. склав 2 624 200 крб.

У 1975–1978 рр. науковці ТФЕІ отримали 46 авторських свідоцтв, тоді як три інші економічні ВНЗ України разом за той самий період – лише 36. Домінування інституту у винахідницькій діяльності серед економічних ВНЗ республіки продовжувалося й надалі. Загалом за 1971–1982 рр. науковці інституту стали авторами понад 100 авторських свідоцтв на винаходи. Було виготовлено прилад, який давав змогу підвищити точність вимірювання температури в технології виготовлення мікросхем. Його було запроваджено у виробництво у Київському виробничому об'єднанні «Кристал», що дало річний економічний ефект 168 тис. крб.
Зростав обсяг госпдоговірних робіт. Якщо у 1971 р. він становив 148 тис. крб., у 1980 р. – понад 510 тис. крб., то в 1985 р. – 812 тис. крб., причому середня кошторисна вартість однієї госпдоговірної теми сягала 68 тис. крб., що було найвищим показником серед економічних вищих навчальних закладів України.

Важливо, що у виконанні госпдоговірної тематики брали участь і студенти, зокрема, лише за 1981/82 н.р. –289 осіб. Чимало з них призвичаювалися до науково-дослідницької роботи під час навчальної та виробничої практики, географія якої постійно розширювалася. Якщо спочатку студенти ІІІ–ІV курсів проходили її переважно на промислових і сільськогосподарських підприємствах західних областей України – Тернопільської, Львівської, Чернівецької, Волинської, Рівненської, то пізніше – і за межами України.

Водночас зі зростанням обсягів збільшувалася й економічна ефективність науково-дослідних робіт. Так, якщо за 1971–1975 рр. економічний ефект від впровадження результатів наукових досліджень у виробництво становив понад 3 млн крб., за 1976–198рр. – майже 4 млн крб., то за 1981–1985 рр. – понад 6,4 млн крб., а за два наступні роки (1986–1987) – ще понад 3,2 млн крб. Науковці лише за 1981–1986 рр. отримали близько 70 авторських свідоцтв і бронзових медалей на Виставці досягнень народного господарства СРСР.

Особлива увага приділялася подальшому розвитку наукових досліджень для об'єднань, підприємств, організацій і господарств Тернопілля. Вчені ТФЕІ брали участь у виконанні чотирьох цільових комплексних програм, що здійснювалися в Тернопільській області і Західному регіоні України загалом: «Науково технічний прогрес», «Агрокомплекс», «Труд» і «Цукор». За 1971–198рр. інститут розробив для народного господарства Тернопільщини 36 тем загальною вартістю 462 тис. крб., у т. ч. для промисловості і будівництва – 19 тем вартістю 206 тис. крб., для сільського господарства – 17 тем вартістю 256 тис. крб. Якщо у 1984 р. обсяг науково дослідницьких робіт для народногосподарського комплексу області становив 89,6 тис. крб., то у 1988 р. – 261 тис. крб.
Інститут разом з підприємствами створив 9 навчально виробничих об'єднань: з комбайновим заводом, виробничим об'єднанням «Ватра», обласною конторою Держбанку СРСР, об'єднанням «Тернопільпромбуд», Тернопільським райміськфінвідділом, заводом штучної шкіри, Тернопільською райміськінспекцією Держстраху, з колгоспом «Поділля», радгоспом «Тернопільський». Крім цього, випускові кафедри організовували на виробництві свої філіали, в яких навчалися як студенти, так і слухачі ФПК. Станом на 20 грудня 1988 р. налічувалося 10 таких філіалів, зокрема у ВО «Ватра», бавовняно прядильному комбінаті, Львівському виробничому об'єднанні «Конвеєр» та ін. Там проводилися бюджетні наукові дослідження, виробнича практика студентів, спільні конференції і семінари з актуальних проблем.

Інститут активно використовував таку форму допомоги народному господарству, як укладання договорів про науково технічну співпрацю. Відповідно до договору з Тернопільським міськвиконкомом викладачі кафедри автоматизованих систем опрацювання економічної інформації допомагали в розробленні автоматизованої системи «Квартирний облік». Учені інституту також проводили цикли лекцій і семінари з вивчення ЕОМ для працівників торгівлі області і Тернопільського конструкторського бюро дослідних робіт.

З метою підвищення ефективності науково-дослідних робіт у ТФЕІ було організовано три науково-дослідні лабораторії: «Наукагропром» з удосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі (при лабораторії було також створено консультативну раду «ТФЕІ Облагропром» для методичної допомоги господарствам АПК); галузеву науково дослідну лабораторію автоматизованих систем збору й опрацювання інформації, де розроблялося програмне забезпечення модулів сполучення з об'єктом і принципів побудови автоматизованих систем; лабораторію інформатики й обчислювальної техніки, де вирішували проблеми збору, передавання, зберігання, опрацювання й інтерпретації інформації.

У квітні 1987 р., згідно з наказом ректора, було створено Клуб ділових зустрічей, головою організаційної ради якого призначено проректора з навчальної роботи, професора Є. В. Савельєва. Метою створення клубу було зміцнення зв'язків навчання з виробництвом, розширення ділових і творчих контактів професорсько викладацького складу з керівними працівниками і провідними спеціалістами підприємств, організацій і закладів міста й області.

З року в рік зростали кількість і рівень студентських наукових досліджень. Якщо в 1970/71 н. р. різними формами участі в науково дослідній роботі у ТФЕІ було охоплено 382 студенти, більшість з яких працювала в 12 наукових гуртках, що функціонували при кафедрах, то в 1971/72 н. р. у 18-ти гуртках нею займалися 520 студентів під керівництвом 99 викладачів; у 1972/73 н. р. її проводили 676 студентів під керівництвом 112 науковців; у 1973/74 н. р. працювали 2наукових гуртків і 4 постійно діючі наукові семінари, де налічувалось 918 студентів, якими опікувалися 172 науково педагогічні співробітники інституту; у 1977/78 н. р. діяли 22 наукові гуртки, 58 проблемних груп і семінарів, де було задіяно майже 80% студентства. У1983/84 н. р. у ТФЕІ діяли 32 наукові гуртки при загальноосвітніх і спеціальних кафедрах, 25 студентських наукових семінарів на випускових кафедрах і 81 студентська проблемна група при провідних доцентах спеціальних і випускових кафедр, де до науково-дослідницької роботи всіх форм було залучено 2008 осіб. Крім цього, 174 студенти брали участь у виконанні 21 госпдоговірної теми, 79 студентів працювали над виконанням держбюджетної тематики.

Результати студентських науково-дослідницьких робіт традиційно підводилися на щорічних звітних конференціях, які проводилися у квітні. Якщо на першій науковій студентській конференції (1971 р.) було заслухано 119 студентських доповідей, то на другій (1972 р.) – 252, на третій (1973 р.) – 353, на четвертій (1974 р.) – 454 доповіді.

Значна частина доповідей і наукових повідомлень за змістом мали теоретичне і практичне значення: в них використовувалися архівні матеріали, фактичні статистичні показники роботи підприємств і колгоспів області. Кращі роботи рекомендувалися до друку в журналах і збірниках, до участі у всесоюзних і республіканських конкурсах.

Свідченням належної уваги до студентської наукової роботи було відзначення її успіхів. У 1976 р. і 1980 р. Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР відзначало ТФЕІ як один із кращих ВНЗ в Україні з організації наукових досліджень студентів. Лише за перше десятиліття функціонування інституту (1971–1981 рр.) були здобуті перше місце серед економічних і торгових ВНЗ республіки у VIII Всесоюзному конкурсі студентських наукових робіт із суспільних наук, дві золоті медалі заключного етапу Всесоюзного конкурсу студентських робіт із розділу «Загальна економіка», які вибороли О. Бородій (1977/78 н. р.) та Н. Лавриненко (1979/80 н. р.), постійна «прописка» першого місця з економіки в республіканському турі Всесоюзної олімпіади «Студент і науково-технічний прогрес», 112 дипломів лауреатів Республіканського студентського конкурсу наукових робіт із суспільних наук, 92 дипломи переможців Республіканського конкурсу на кращу наукову роботу студентів із розділу «Загальна економіка», призові місця з математики та іноземних мов.

Успіх супроводжував науковців-початківців зі студентського середовища й надалі. У 1981/82 н. р. за результатами ІХ Всесоюзного конкурсу студентських наукових робіт із суспільних наук, Республіканського студентського конкурсу наукових робіт із природничих і гуманітарних наук і республіканського туру Всесоюзної олімпіади «Студент і науково технічний прогрес» 15 студентів ТФЕІ були удостоєні нагород – дипломів і грошових премій. Велика заслуга в цьому належала доценту Б. М. Богатирьову, який організовував в інституті наукову студентську роботу.

Студенти інституту брали активну участь у наукових конференціях міжнародного рівня. Почесним дипломом відзначено доповідь О. Бородія.

Перші міжнародні контакти розпочалися у 70-ті роки. Упродовж 1977–1979 рр. кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри політекономії М. І. Сарай перебував у відрядженні в університеті Орієнте (м. Сантьяго-де-Куба, Республіка Куба), де викладав політичну економію та інші економічні дисципліни. Тоді ж на Кубі працював кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри філософії і наукового комунізму В. М. Піча. На стажування до Німецької Демократичної Республіки (НДР) був відряджений кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри німецької мови В. М. Гладкий. З 8 квітня 1984 р. по 6 квітня 1987 р. на викладацькій роботі у республіці Нікарагуа перебував кандидат економічних наук, доцент Р. М. Березюк.

За час існування ТФЕІ у зарубіжних відрядженнях побували також ректор Л. О. Каніщенко та в. о. проректора з навчальної роботи Є. В. Савельєв. Якщо Євген Васильович їздив до НДР, то Леонід Олексійович побував не лише в соціалістичній Польщі, а виїхав за межі соцтабору – як голова Тернопільського обласного відділення товариства «Знання» відвідав Данію.

Відповідно і до ТФЕІ приїздили іноземні гості. Зокрема, на початку 1987 р. проходили «Дні дружби» з іноземними студентами, які навчалися в Ленінградському фінансово-економічному інституті. Студенти ТФЕІ обмінювалися досвідом зі своїми ровесниками з Болгарії, НДР, Куби, В'єтнаму, Афганістану, Чаду, Того, Ефіопії, Південного Ємену, Гайяни, Перу. У програмі були вечори-зустрічі в інтерклубі, побудованому студентами інституту власноруч, творчому клубі «Фортуна» та «Клубі знавців». Цікаво відбувалися наукова конференція, «круглі столи», спортивні змагання, свято проводів зими.

Роком початку широких контактів із зарубіжними ВНЗ став 1988/89 н. р., коли на стажуванні в Міжнародній школі бізнесу (Лондон, Велика Британія) побував доцент О. М. Шаров, в університеті м. Галле (НДР) – старший викладач Л. Р. Замрига, в Університеті ім. Й. В. Ґете (Франкфурт на Майні, ФРН) – професор Є. В. Савельєв, в Алжирі – доцент Б. С. Окрепкий, у Радомській вищій інженерній школі (Польща) викладав страхову справу М. С. Клапків. Тоді ж уперше зарубіжні спеціалісти прочитали лекції для студентів інституту. Серед них – земляк, всесвітньо відомий спеціаліст з питань футурології і менеджменту, член Римського клубу – міжнародної організації з проведення великомасштабних наукових досліджень, передусім у галузі економіки – професор Б. Гаврилишин, а також професор Я. Комаринський (США), вчені М. Часковський, Є. Хендшке, Я. Піотак з Польщі.

У 1988/89 н. р. підписано угоду про співробітництво з Радомською вищою інженерною школою (Польща), яка передбачала обмін викладачами і студентами, результатами наукових досліджень, методичними розробками.

Невід'ємною частиною студентського життя були лекції з різних питань розвитку науки, культури і мистецтва, екскурсії, культпоходи в кіно і театри, випуски стінгазет, заняття гуртків художньої самодіяльності, літературні диспути та зустрічі з письменниками й артистами. Все це сприяло підвищенню рівня естетичного виховання студентської молоді.

В інституті функціонувало близько десятка громадсько-політичних клубів. Важливу роль в організації дозвілля відігравав студентський клуб «У світі прекрасного». На його засіданнях читали вірші – як власні, так і відомих поетів, слухали пісні, обговорювали театральні вистави, зустрічалися з письменником Павлом Автомоновим, поетом Борисом Демковим, режисером Анатолієм Горчинським, актрисою Тернопільського музично драматичного театру ім. Т. Шевченка Людмилою Приходько та ін.
Відвідували студенти заняття в університеті громадських професій, організованому на початку 1971/72 н. р. на базі однойменного факультету. Було обрано раду цього університету. На трьох факультетах – підготовки молодого лектора, журналіста, спортивного судді та інструктора – тоді навчалися 170 юнаків і дівчат.

На факультеті підготовки молодого лектора було створено два відділення: економістів і міжнародників, якими керували доценти В. М. Галін і М. В. Гаглазов. З великою цікавістю слухали майбутні лектори диктора республіканського радіо П. Т. Бойка, який розповідав про культуру мови, та доцента Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка В. С. Прожогіна, що виступив з бесідою «Лектор на трибуні».

Розширилися обрії і факультету журналістики. Крім 35 студентів ТФЕІ приходили слухати лекції ще 65 редакторів, членів редколегій вузівських стінгазет, організацій та підприємств обласного центру. Перед майбутніми журналістами виступили доктори філологічних наук, професори О. К. Бабишкін і В. Й. Здоровега з Київського та Львівського державних університетів, редактор обласної газети «Вільне життя» М. П. Костенко. 3юнаків і дівчат готувалися стати суддями й інструкторами зі спорту.

Загалом лише за перших 10 років університет громадських професій закінчили майже 2 тис. студентів.

Регулярно випускалася загальноінститутська стінна газета «Радянський економіст», факультетські – «Фінансист» та «Економіст», факультету заочного і вечірнього навчання – «Знання і праця» та підготовчого відділення – «Майбутній студент», комсомольські «За радянські кадри» і «Комсомольський прожектор». Випускалися також листки «Народний контроль» та орган деканату облікового факультету «На чисту воду» та ін. У них розповідалося про багатогранне студентське життя, зокрема систематично висвітлювався хід змагання між академгрупами і курсами, друкувалися студентські роздуми про майбутню професію, літературні твори, цікаві світлини.

Усі студенти залучалися до суспільно корисної діяльності, передусім до участі у шефській роботі, у добровільних народних дружинах, на будівельних об'єктах ТФЕІ, у сільськогосподарських підприємствах і будівельних загонах. Лише за 1976–1980 рр. 77 студентських будівельних загонів чисельністю 4150 осіб працювали в Тюменській, Кустанайській, Київській, Кримській і Тернопільській областях. Окремо слід згадати про загін безкорисливої праці «Данко», який перераховував зароблені гроші на суспільні потреби, зокрема дитячим будинкам, школам інтернатам тощо.

Важливим елементом навчально-виховної та пошукової роботи ТФЕІ стало створення музею історії інституту і народного господарства краю. Сформовано комісію з його організації на чолі з І. В. Войчишиним. Нелегкий шлях пошуку і збору експонатів зусиллями професорсько-викладацького колективу та студентства увінчався урочистим відкриттям музейної експозиції 30 листопада 1987 р. Першу екскурсію провів доцент Б. Д. Лановик, який ознайомив відвідувачів з історією становлення ТФЕІ.

Вагомих успіхів ТФЕІ досягнув у художній самодіяльності. Працював студентський профспілковий клуб, при якому функціонувало кілька гуртків: хоровий, танцювальний, духовий, вокально-інструментальний, ансамбль бандуристок, вокальний жіночий ансамбль та ін. Було започатковано й художню самодіяльність для викладачів. Учасників забезпечили сценічними костюмами, музичними інструментами, приміщеннями для проведення репетицій. У 1971 р. у гуртках художньої самодіяльності налічувалось 200 осіб, відбулося 26 концертів, а у 1980 р. 420 учасників художньої самодіяльності організували 150 концертів. Понад 100 виїздів агіткультбригади з шефськими концертами в колгоспи і радгоспи області було здійснено в 1986/87 н. р. Тоді ж на міському огляді конкурсі 12 колективів художньої самодіяльності ТФЕІ були відзначені дипломами І і ІІ ступенів.

Багато нагород за свої виступи отримав танцювальний колектив «Пролісок», у складі якого налічувалося 45 студентів. У 1970/71 н. р. він переміг на міському огляді художньої самодіяльності, у наступному – на обласному огляді танцювальних колективів та отримав приз Королеви золотої осені. Тричі був лауреатом Республіканського і дипломантом Всесоюзного фестивалів самодіяльного мистецтва, нагороджений вищою молодіжною відзнакою Угорщини – медаллю «За відмінну роботу серед молоді». У 1977 р. «Проліску» присвоїли звання «народний».

Також перемагали на різних оглядах і конкурсах естрадний оркестр, хор, вокально-інструментальний ансамбль «Сучасник». Останній у 1977 р. єдиний з інститутських колективів міста брав участь у заключному фестивалі художньої самодіяльності ВНЗ України в м. Києві.

Вдалими були виступи команди КВК, яку готували завідувач підготовчого відділення Б. М. Богатирьов та викладач кафедри політекономії П. Д. Федик. Учасникам КВК та активним учасникам художньої самодіяльності керівництво ТФЕІ не раз оголошувало подяки, нагороджувало їх грамотами і грошовими преміями.

Велика увага приділялася розвитку фізичного виховання і спорту. Команди неодноразово перемагали чи ставали призерами у змаганнях на першість міста й області з таких видів спорту, як баскетбол, волейбол, гандбол, футбол, боротьба вільна і класична (М. Дрозд, 1983/84 н. р.), важка атлетика (В. Юзвишин, 1982/83 н. р.), штовхання ядра (Б. Стасишин, 1983/84 н. р.), зимове і літнє багатоборство (І. Карнафель, 1983/84 н. р.), лижні гонки, плавання (С. Костик, 1982/83 н. р.), легка атлетика (О. Куртник, 1983/84 н. р.), настільний теніс (М. Кушнірук, 1983/84 н. р.), шахи, кульова стрільба, спортивна гімнастика (М. Васильків, 1983/84 н. р.), військове багатоборство (В. Хорунжак, М. Замрикіт, 1983/84 н. р.) та ін.

У 1971 р. навчальний заклад уперше взяв участь у спартакіаді Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України. Чемпіоном спартакіади з веслування на байдарках і каное став Е. Макаров, вигравши дві дистанції на 500 і 1000 м. Третім призером з греко римської боротьби у важкій ваговій категорії став В. Краковський. У 1978 р. інститут вперше за свою історію став призером спартакіади Мінвузу в загальнокомандному заліку, завоювавши третє місце. У 1987 р. спортсмени стали призерами спартакіади з велоспорту, веслування на байдарках, баскетболу, хокею на траві. Тоді та у 1989 р. навчальний заклад ставав бронзовим призером зимової спартакіади Мінвузу України в загальнокомандному заліку.

Славетними стали імена кращих спортсменів: І. Грищенко – майстер спорту, чемпіонка СРСР з бігу на 110м з перешкодами; Н. Підіпригора – майстер спорту СРСР, чемпіонка України з біатлону; В. Щур – майстер спорту, призер першості Радянського Союзу, чемпіон України з біатлону; Г. Глазунова – чемпіонка України з легкоатлетичного багатоборства; З. Кульчицький – майстер спорту, рекордсмен України з гирьового спорту; А. Поцілуйко – майстер спорту, чемпіон України серед студентів з плавання; І. Хвуст – майстер спорту, чемпіон України серед студентів з важкої атлетики; П. Солонець – чемпіон України з класичної боротьби серед молоді; В. Бортник – майстер спорту, чемпіон зимової спартакіади Мінвузу України у командній гонці з біатлону; М. Васильків – срібний призер Всесоюзних літніх студентських ігор в командному заліку, переможець чемпіонату Всесоюзної центральної ради профспілок і срібний призер чемпіонату України ДСТ «Буревісник» зі спортивної гімнастики; В. Краковський – бронзовий призер Республіканської студентської спартакіади з класичної боротьби; призери Всесоюзних літніх студентських ігор Ю. Ратушняк і В. Дембіцький – з веслування на байдарках, І. Бодасюк – з класичної боротьби; призери Укрради ДСТ «Буревісник» майстерспорту В. Стрига – з велоспорту та І. Ленько – з біатлону; М. Довбенко – майстер спорту зі спортивного веслування.

У різний час членами збірних команд СРСР і УРСР були майстри спорту О. Бєляєв, який брав участь у міжнародних змаганнях з біатлону у НДР, де команда СРСР посіла перше командне місце, Н. Підіпригора і В. Щур (біатлон), І. Грищенко (легка атлетика), О. Дремух (велоспорт), Г. Глазунова (легкоатлетичне багатоборство). За юнацьку збірну СРСР з футболу грав І. Козуб. До збірної команди Укрради ДСТ «Буревісник» входили кандидати в майстри спорту В. Шкарупа й І. Комарчук (біатлон). Спортсмени легкоатлети І. Юрчак і Л. Козицька у складі збірної Тернопільської області виступали на міжнародному легкоатлетичному турнірі «Слівен-86» у Болгарії.

Вагомих успіхів досягли команди з ігрових видів спорту. Збірна інституту з хокею у 1972 р. стала переможцем обласних змагань серед команд колективів фізкультури; у 1974 р. – бронзовим призером першості ДСТ «Буревісник»; у 1979 р. – бронзовим призером зимової спартакіади Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України. У лютому 1973 р. у Дніпродзержинську команда Тернопільської області, що складалася із студентів ТФЕІ, посіла третє місце на чемпіонаті України з хокею серед студентів.

У 1985 р. було організовано жіночу команду з хокею на траві, яка за короткий час увійшла до групи лідерів студентського спорту. У 1986/87 н. р. дівчата стали півфіналістками чемпіонату України, а у 1988 р. — чемпіонками спартакіади Міністерства освіти та призерками ДСТ «Буревісник».

Високими спортивними досягненнями відзначилась жіноча збірна команда з гандболу «Економіст». У1974 р. вона посіла третє місце, у 1975–1979 рр. – друге в чемпіонаті ДСТ «Буревісник», завоювала срібні медалі в 1975, 1978 і 1979 рр., бронзові – у 1977 р. на спартакіаді ВНЗ Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, здобувши право виступати на чемпіонаті СРСР першої ліги класу «А».

З 1985 р. розпочала свої виступи жіноча волейбольна команда «Галичанка». У сезоні 1986/87 рр. вона посіла третє місце в чемпіонаті України.

Значними були успіхи й організованої в середині 80-х років жіночої команди з велоспорту, яку тренував П. В. Левенець. У 1986 р. вона в складі майстрів спорту В. Стриги і Н. Пахарчук, а також О. Дремух, Р. Стап'як та І. Куцан стала чемпіоном Укрради ДСТ «Буревісник» у загальнокомандній гонці на 25 км; з особистого заліку перемогли О. Дремух та І. Куцан. У 1987 р. на чемпіонаті України срібним призером у груповій гонці на 30 км стала О. Дремух, виконавши норматив майстра спорту, бронзовим призером у командній гонці на 50 км – Н. Пахарчук. У 1988 р. команда перемогла на чемпіонаті спартакіади Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, а у 1989 р. – завоювала бронзові медалі на чемпіонаті України.

У 1970 р. студент О. Попенко організував спортивну студентську секцію туризму. Її представники регулярно їздили в Карпати, здійснювали велотуристичні пробіги за маршрутом Тернопіль – Яремче – Тернопіль.

За високі досягнення у спортивно-масовій роботі ТФЕІ неодноразово був відзначений пам'ятними призами і дипломами Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, Центрального комітету галузевої профспілки, Центральної ради ДСТ «Буревісник», Тернопільської міської ради.

Упродовж функціонування ТФЕІ було зміцнено його матеріально-технічну базу. У 1974 р. інституту передали нинішній корпус № 4. Упродовж 1976/77 н. р. внаслідок добудови та реставрації приміщень розширено корисну навчальну площу майже на 400 кв. м. Відведено краще приміщення для бібліотеки. Створено комісію з естетичного оформлення інституту, лабораторію з використання технічних засобів навчання, кінофотолабораторію з відповідним обладнанням.

У1977 р. розпочалося будівництво нового навчального корпусу на 1200 місць загальною площею 9497 кв.м. У 1982/83 н. р. завершено спорудження прибудови до нього на 310 місць корисною площею 1125 кв. м, а в 1985 р. і сам корпус, який став головним (нині корпус № 1). З уведенням його в дію навчально лабораторні площі збільшилися майже в 3 рази, при цьому питомі показники забезпеченості площею на 1 студента збільшилися з 2,4 кв. м до 6,4 кв. м.

У1973 р. побудовано й обладнано спортивний комплекс зі спортивною залою з роздягальнями, душовими і підсобними приміщеннями загальною площею 968 кв. м, 2 баскетбольними та 2 волейбольними майданчиками, полем для гандболу, а також легкоатлетичні бігові доріжки, сектори для метання і стрибків у довжину й висоту. У 1976 р. закінчено впорядкування спортивно оздоровчого табору «Більче-Золоте» (в с. Більче-Золоте Борщівського району). Упродовж 1982/1983 н. р. було реконструйовано головний корпус, здано в експлуатацію три будинки на 50 ліжко-місць, побудовано спортмайданчики, закуплено необхідний інвентар та обладнання. Табір працював у три зміни з 1 липня до 29 серпня. Проводилися вечори відпочинку, спартакіади з різних видів спорту, спортивні свята, туристичні походи, зустрічі з місцевим населенням.

Поліпшилися житлово-побутові умови студентів. У 1973 р. заселено новозведений гуртожиток № 2 на 693 місця. У 1977/78 н. р. розпочалося будівництво гуртожитку № 3 на 517 місць, яке завершилося в 1979 р. Упродовж 1983/84 н. р. уведено в експлуатацію новий студентський гуртожиток № 4 на 64місць з їдальнею на 10місць, приміщеннями гімнастичної зали, медпункту. До послуг студентів у гуртожитках обладнали кімнати для самостійної роботи, відпочинку, занять спортом, бібліотеку, дискоклуб «Данко» (гуртожиток № 3), клуби за інтересами «Фортуна» (гуртожиток № 4), «Що? Де? Коли?» (гуртожиток № 1), душові кімнати, кухні, пральні. Відкрились перукарня, пункти прокату, хімчистка, були встановлені міжміські телефони автомати. Були створені належні побутові умови для сімейних студентів і сімей працівників.

З кожним роком покращувалося харчування в їдальнях. У 1971/72 н. р. додатково відкрито буфет у навчальному корпусі № 1 (нині корпус № 2) та два пункти роздрібної торгівлі. Тоді ж розпочато будівництво нової їдальні на 20місць, яке завершилося в 1974 р. (сьогодні їдальня «Мелодія»). У 1982 р. у гуртожитку № 4 уведено в дію студентське кафе на 160 місць.

Велика увага приділялася медичному обслуговуванню студентів. Ще з 1971 р. у гуртожитку № 1 функціонуав медпункт, де працювали лікар терапевт, стоматолог, дві медсестрми та санітарка. 10 грудня 1984 р. в гуртожитку № 4 відкрито санаторій профілакторій на 75 стаціонарних ліжок, розширений у 1985 р. до 100 ліжок. Там працювали кабінети – терапевтичний, стоматологічний, маніпуляційний, фізіотерапевтичний, теплолікувальний, інгаляторний, масажний, приготування коктейлів з лікувальних трав, зала лікувальної фізкультури, відкрита водолікарня. Крім студентів оздоровлювалися в санаторії профілакторії й викладачі, обслуговуючий персонал, слухачі ФПК.

До кінця 80-х років за результатами роботи ТФЕІ посідав перші місця серед економічних вузів України і в 1976, 1981 і 1982 рр. був нагороджений грамотами Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти. Так, з відділення КІНГ Тернопільський фінансово економічний інститут розвинувся у великий престижний навчальний заклад, який забезпечував Україну не лише спеціалістами з фінансово-банківської діяльності, обліку та аудиту, а й з економіки та управління виробництвом, міжнародних економічних відносин і менеджменту, маркетингу, економічної кібернетики. У зв’язку з новими умовами і завданнями діяльності, відповідно до наказу міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 203 від 11 серпня 1989 р. ТФЕІ було перейменовано на Тернопільський інститут народного господарства (ТІНГ) (1989– 1994 рр.).

Початок нового етапу розвитку навчального закладу збігся в часі з кардинальними змінами, які наприкінці 80 х – на початку 90 х років. відбувалися в СРСР. Завдяки політиці «перебудови», «гласності» люди долали стереотипи й догми, які формувалися десятиліттями, отримали право на об'єктивну інформацію, могли вільно висловлювати власні думки. Передова, критично мисляча частина викладачів і студентів, дедалі більше усвідомлюючи абсурдність і приреченість тоталітарної системи, все частіше звертала погляди до глибин рідної історії, культури, мови, ставала активним поборником національно державного відродження України, демократизації інституту, дерусифікації всіх сфер його життя.

Ще 9 грудня 1988 р. ректор, професор О. А. Устенко, йдучи назустріч побажанням колективу, видав наказ №174 «Про вивчення української мови», згідно з яким з 1 січня 1989 р. при кафедрі іноземних мов впроваджувався факультатив з вивчення української мови для студентів, викладачів і співробітників. Нового імпульсу відродженню рідної мови в ТІНГ надало прийняття у жовтні 1989 р. Закону «Про мови в Українській РСР», згідно з яким проголошувався державний статус української мови.

Активним учасником процесу дерусифікації став інститутський осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка (ТУМ). Його установчі збори відбулися 23 листопада 1989 р. за участю понад 7викладачів, співробітників і студентів ТІНГ, а також представників обласної ради ТУМ О. М. Германа, О. М. Голяченка, І. П. Герети. Збори одноголосно прийняли ухвалу про створення осередку ТУМ ім. Т. Шевченка, який очолив енергійний та ініціативний доцент кафедри філософії А. Г. Камінський. Було обрано раду Товариства з 13 осіб. До неї, крім А. Г. Камінського, увійшли доценти В. П. Юріїв, В. В. Турів, Н. Р. Москаль, З. М. Матисякевич, Р. М. Матейко та ін. Кожен з них відповідав за один із напрямів національно духовного відродження.

Ще однією організацією, створеною в ТІНГ на хвилі національного відродження в лютому 1990 р., став осередок Народного руху України, який очолив завідувач кафедри економіки, обліку і контролю у невиробничій сфері, доцент В. Г. Дем'янишин.
12 лютого 1990 р. відповідно до Закону «Про мови в Українській РСР», постанови конференції трудового колективу ТІНГ від 28 грудня 1989 р. та на виконання наказу Мінвузу УРСР № 5 від 9 січня 1990 р. з'явився наказ ректора № 42 «Про впровадження Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», за яким викладання всіх дисциплін для студентів інституту з 1 вересня 1990 р. мало проводитися виключно українською мовою. Також до 1 червня 1990 р. необхідно було здійснити перехід на ведення українською мовою діловодства, засідань усіх органів та організацій інституту, зборів, виховних заходів тощо.

В умовах гострої критики існуючої системи наказом ректора № 59 від 11 березня 1990 р. було змінено назву кафедри (відповідно й дисципліни) історії КПРС на політичної історії, а кафедри філософії і наукового комунізму – на філософії і сучасного соціалізму. Справжнім проявом національного духу стало створення кафедри українознавства. Її появі передувала діяльність комісії з організаційно методичних питань упровадження Закону «Про мови в Українській РСР» у навчальний процес на чолі з М. О. Ковтонюком, сформованої при науково методичній раді інституту, згідно зі згаданим наказом № 42 від 12 лютого 1990 р. Саме вона підготувала пропозиції Вченій раді ТІНГ щодо впровадження у навчальний процес курсів «Історія України» й «Історія культури України» та щодо створення відповідної кафедри.

31 жовтня 1990 р. Вчена рада ТІНГ затвердила концепцію розвитку українознавства в інституті, на основі якої 12 грудня 1990 р. ректор видав наказ № 262 «Про українознавчу роботу в інституті». Він передбачав, що з 1 вересня 1991 р. курс «Історія України» викладатиметься протягом року на I курсі всіх форм навчання, а курс «Українська мова для ділових людей» – для студентів I курсу денної форми.

Зі здобуттям Україною незалежності, початком розбудови ринкової економіки, навчальний заклад вступив у нову фазу розвитку. З’явилися широкі можливості та свобода у навчальній, виховній, науковій, громадській діяльності. Взято курс на вдосконалення, розширення й оптимізацію мережі факультетів, кафедр, нових навчальних і науково дослідних підрозділів. Передусім у ТІНГ замість викладання предметів, побудованих на ідеологічних засадах, впровадили нові, які відповідали вимогам ринкового суспільства: макроекономіку і мікроекономіку, менеджмент і маркетинг, економетрику і комп'ютерну техніку, тим самим збагативши навчальний процес досягненнями сучасних економічних знань.

На початку 1991 р. в інституті на 27 кафедрах працювали 349 викладачів, понад 60% з них – з науковими ступенями і вченими званнями, в т. ч. 22 доктори наук, професори. Вони готували спеціалістів за 7 спеціальностями (14 спеціалізаціями) на 9 факультетах: економічного і соціального планування, обліково економічному, фінансово-економічному, кредитно-економічному, аграрно-економічному, зовнішньоекономічної діяльності, заочному, вечірньому, підвищення кваліфікації. Діяло підготовче відділення з денною та заочною формами навчання. Контингент студентів і слухачів становив 7400 осіб.

У період функціонування ТІНГ тривав процес створення в його структурі нових підрозділів. У 1992 р. з метою підготовки висококваліфікованих фахівців для інвестиційно-будівельного комплексу та згідно з пропозиціями корпорацій «Укрбуд» і «Украгропромбуд» було створено Вищий економічний коледж інвестицій (з 1 лютого 1996 р. – Інститут менеджменту в будівельному комплексі; з вересня 2001 р. – Інститут (нині факультет) економіки і менеджменту інвестицій.

Ще в 1990 р. підписано протокол про наміри співробітництва у питаннях підготовки студентів економічних спеціальностей між ТІНГ та Утрехтською вищою школою економіки та менеджменту (Нідерланди). 22 липня 1993 р. відповідно до угоди наказом ректора ТІНГ № 82 створено Українсько голландську вищу школу економіки та менеджменту (з 25 вересня 1995 р. – Українсько нідерландський факультет економіки та менеджменту в Інституті міжнародного бізнесу та менеджменту; з жовтня 2005 р. – окремий структурний підрозділ ТДЕУ).

З 1990 р. навчальний заклад здійснював підготовку фахівців за прямими договорами з підприємствами, організаціями, установами. З 1992/93 н. р. відповідно до Закону України «Про освіту» було розпочато підготовку спеціалістів бакалаврів. Навчально виховний процес здійснювався з використанням технічних засобів навчання та електронно обчислювальної техніки, навчального телебачення, використовувалися ділові ігри та виробничі ситуації. Збільшилося видання методичних рекомендацій з навчальних дисциплін. На базі інститутської бібліотеки було організовано методичний центр бібліотек ВНЗ міста, який становив 260 тис. книг.

Науковці ТІНГ розробляли пріоритетні проблеми підвищення ефективності розвитку народного господарства країни. У 1991 р. вони виконували госпдоговірні дослідження для 29 міністерств і відомств, у т. ч. для 21 міністерства і відомства України та 20 підприємств (організацій) Тернопільщини. У 1990 р. загальний обсяг наукових досліджень становив 948,5 тис. крб., з них для народногосподарського комплексу України – 604,4 тис. крб., для Тернопільщини – 206,2 тис. крб. Загалом упродовж 1987–1991 рр. проведено наукових досліджень на суму 4,8 млн. крб. Економічний ефект від їх впровадження у практику становив 8,2 млн. крб. Наукову новизну досліджень підтверджено 33 авторськими свідоцтвами. Вчені інституту видали, в т. ч. за кордоном, 1380 наукових праць, серед них 53 монографії, 3 підручники (за 1988–1990 рр.) і 83 брошури.

Із 22 докторів наук, професорів 14 здійснювали наукове керівництво дослідженнями з проблем економічного аналізу різних аспектів діяльності підприємств в умовах ринку, маркетингу, менеджменту, підприємництва, ефективності капіталовкладень, основних фондів у нову техніку і технологію, прогнозування НТП, інтенсифікації виробництва, управління матеріальними запасами, удосконалення госпрозрахунку та оренди на підприємствах, ефективного використання виробничого потенціалу на промислових підприємствах.

З 1989 р. у ТІНГ функціонував госпрозрахунковий науково консультаційний пункт для надання науково методичної і практичної допомоги підприємствам, організаціям й установам з питань організації госпрозрахунку, вдосконалення кредитно фінансового механізму тощо.

ТІНГ підтримував зв'язки зі спорідненими вищими навчальними закладами АН України та СРСР. Згодом його наукова діяльність вийшла на міжнародний рівень шляхом міждержавних і прямих угод, а також особистих контактів викладачів і студентів.

Було укладено договори про співробітництво і з ВНЗ Польщі: Вищою інженерною школою Радома (1989), університетом м. Лодзь (1991); Болгарії: Вищим машино електротехнічним інститутом у Софії (1990), Свіштовським фінансово господарським інститутом (1990). ТІНГ почав налагоджувати зв'язки з Університетом ім. Й. В. Ґете (Франкфурт на Майні, ФРН), Європейською школою бізнесу (Лондон, Велика Британія), Ноттінгемським університетом (Велика Британія), коледжем менеджменту в Хенлі (Велика Британія) та його філіалом у Зайсті (Нідерланди), Німецькою академією менеджменту (Целле, ФРН), Вроцлавською економічною академією (Польща), Університетом СенГаллена (Швейцарія), Університетом Вааса (Фінляндія), університетами Канади і США.

Згідно з робочими програмами співробітництва, у ТІНГ працювали: 9 представників з Вищої інженерної школи Радома, 3 представники зі Свіштовської господарської академії, 2 – із Вроцлавської економічної академії, 2 – з університету м. Лодзь. Водночас викладачі інституту працювали у згаданих закладах Радома (1осіб), Лодзі (2 особи) та Свіштові (3 особи). На уковці інституту стажувались в Європейській школі бізнесу (Лондон, Велика Британія), університетах ім. Й. В. Ґете (Франкфурт на Майні), ім. В. Ґумбольдта (Берлін), Фрайбурга і Ґеттінгена (ФРН), штату Оклахома (США). За результатами конкурсного відбору, який проводився в лютому березні 1991 р. у ТІНГ та Держкомітеті з народної освіти у Москві, 5 студентів факультету зовнішньо економічної діяльності отримали право навчання в Університеті м. Ґісена (ФРН) і 3 викладачі – однорічного стажування у ФРН. У грудні 1990 р. в аспірантуру (без відриву від виробництва) ТІНГ були зараховані 2 викладачі з Болгарії.

Викладачі і студенти інституту брали активну участь у міжнародних конференціях: україністів світу – в Чехословаччині, з диференційованих рівнів – у Болгарії, з робототехнічних та інтелектуальних систем – у Греції, з бухобліку в умовах ринку капіталу та страхування – у Польщі, «Молодь – лідер майбутнього» – у США, а також у семінарі шкіл бізнесу в Швейцарії і Фінляндії.

Починаючи з 1992 р. ТІНГ відвідали професор Яспер ван дер Клоостер з Нідерландів, професори Б. Лівовський і Л. Мацкієвич-Гольнік з Лодзинського університету (Польща), маґістри С. Кедрович і Я. Запальській з Центру інформатики Вищої інженерної школи Радома (Польща), доцент Д. Врачовський зі Свіштовської господарської академії (Болгарія), інші вчені – П. ЮліОллі (Фінляндія), подружжя Едвін і Катрін Долани, К. Каменов (Болгарія), Д. Х'юко (США). Навчальні заняття в інституті проводили доктор Нью-Йоркського університету Ц. Ваукхен, професор коледжу бізнесу при Північно Іллінойському університеті Я. Комарницький (США), професор університету Ватерлоо М. Лазарович (Канада), професор Ноттінгемського університету Я. Гібсон (Велика Британія) та ін. Постійні контакти ректорат підтримував з провідними вченими економістами діаспори: радником Президента України, професором Б. Гаврилишиним (Швейцарія), професором А. Масюком (США), колишнім дисидентом, політичним в'язнем радянського режиму.

Серед зарубіжних учених, які брали участь у вирішенні проблем перебудови навчального процесу, підвищенні кваліфікації кадрів, розвитку економічної науки в ТІНГ, слід відзначити професора І. Геблера, котрий започаткував викладання економічних дисциплін іноземними мовами (без перекладачів), прочитавши у 1991 р. німецькою мовою курс лекцій, провівши семінарські заняття і прийнявши заліки з мікроекономіки, доктора Й. Куява з Університету ім. Й. В. Ґете (Франкфурт-на-Майні, Німеччина), професора М. Джоунса з Європейської школи бізнесу з (Лондон, Велика Британія).

29 листопада 1989 р. Вчена рада ТІНГ підтримала ініціативу студентів факультету економічного і соціального планування про створення локального комітету найбільшої міжнародної студентської асоціації, що єднає студентів з понад 80 ти країн світу, AIESEC Тернопіль і вступу інституту до Національного комітету AIESEC.

Важливим кроком у формуванні позитивного іміджу ТІНГ у науковому світі стало створення першої спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій – К 12.01.01. Її було затверджено наказом ВАК України № 104 від 10 червня 1993 р. для проведення захисту дисертацій зі спеціальностей: 08.00.05 – «економіка, планування, організація управління народним господарством і його галузями»; 08.00.12 – «бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності» (економічна галузь наук).

Відзначився ТІНГ у художній самодіяльності та спорті. Жіночому вокальному ансамблю «Галичанка» (засновник і керівник колективу – М. В. Татарин), театру пісні «Літопис» (керівник Р. В. Іщук) та ексцентрикбалету, створеними відповідно у 1988, 1989 і 1990 рр., за досягнення у розвитку самодіяльної художньої творчості, збагачення і пропаганду народної духовної культури та високу виконавську майстерність було присвоєно почесне звання народного. Талановитий колектив ексцентрик балету став також лауреатом фестивалів «Весняна фантазія» та «Мистецькі барви».

Чемпіоном України серед команд I групи у 1991 р. і бронзовим призером 1992–1993 рр. стала спортивна чоловіча команда з гандболу (тренер – Я. Б. Павленко).

Велике значення для лікування та оздоровлення працівників і студентів ВНЗ мало створення наказом ректора від 25 квітня 1990 р. Центру здоров'я, який об'єднав лікувально профілактичні заклади (оздоровчий пункт, санаторій профілакторій), кафедри фізичного виховання, педагогіки та медико екологічних і соціальних проблем здоров'я. Його головними завданнями були: щорічне проведення лікувально профілактичних заходів; визначення рівня здоров'я і загальнофізичної підготовки за допомогою експрес діагностики; прогнозування здоров'я і вироблення рекомендацій щодо його поліпшення; створення банку даних про рівень і динаміку здоров'я на основі здійснення систематичного лікарського контролю за фізичним вихованням і здоров'ям студентів; розроблення матеріального стимулювання здоров'я студентів, викладачів; запровадження нових нетрадиційних методів лікування; проведення систематичної санітарно освітньої роботи з питань здорового способу життя, особистої і громадської гігієни.

Новий етап у розвитку навчального закладу започатковано постановою Кабінету Міністрів України № 592 від 29 серпня 1994 р. «Про вдосконалення вищих навчальних закладів». На базі ТІНГ створено Тернопільську академію народного господарства (ТАНГ) (1994–2005 рр.) – вищий навчальний заклад університетського типу.

Під час презентації, яка відбулася 28 жовтня, першими почесними докторами (honoris causa) в галузі міжнародної економіки стали 7 вчених: Богдан Гаврилишин – Президент ТАНГ; Йоахім Ґеблер (ФРН) – директор Інституту кон'юнктури, зростання і розподілув Університеті ім. Й. В. Ґете (Франкфурт на Майні); Ясперс ван дер Клоостер (Нідерланди) – професор, доктор університету в Утрехті, керівник програми підготовки маґістрів вищої школи економіки та менеджменту; Ярослав Комаринський (США) – професор Північно-Іллінойського університету; Андрій Масюк – директор Міжнародного інституту менеджменту (Київ), Лін Ханненберг (Нідерланди) – професор, проректор Вищої школи економіки та менеджменту в Утрехті, Єжи Хандшке (Польща) – професор кафедри страхування Економічної академії в Познані. У травні 2005 р. наймолодшим почесним доктором навчального закладу став Президент України Віктор Ющенко.

За результатами атестації, ухвалою міжгалузевої акредитаційної комісії від 30 червня 1994 р. та наказом міністра освіти України № 229 від 13 липня 1994 р. закладу було надано найвищий, IV рівень акредитації з правом автономії в проведенні окремих видів діяльності. У 200і 2004 рр. ТАНГ двічі успішно пройшла державну атестаційну експертизу діяльності і підтвердила свій рівень акредитації.

Ключові питання розвитку академії вирішував сенат, який у 1994 р. очолив президент ТАНГ, уродженець Тернополя, академік НАН України Б. Д. Гаврилишин.

Водночас присвоєнням навчальному закладу нового статусу, згідно з рішенням Вченої ради від 14 вересня 1994 р. та наказом ректора від 20 вересня 1994 р. було започатковано випуск багатотиражної газети «Академія». Перший номер вийшов у світ 28 жовтня 1994 р. (редактор – М. С. Федик).

Структурною специфікою ТАНГ стала реорганізація факультетів ТФЕІ і ТІНГ в інститути, кількість яких з часом сягнула десяти. До вже існуючих інститутів – міжнародного бізнесу і менеджменту, обліку й аудиту, фінансів, банківського бізнесу, економіки та управління, аграрного бізнесу, менеджменту в будівельному комплексі – додалися нові.

У 1994 р. на базі спеціальності «автоматизовані системи управління» факультету економіки і управління було створено інститут комп'ютерних інформаційних технологій (перший директор – професор А. О. Саченко). Тоді ж на базі відкритого в 1973 р. ФПК керівних працівників і спеціалістів народного господарства(з 1992 р. – факультет післядипломного навчання) було засновано інститут післядипломної освіти (директор – професор П. Г. Вашків) – один із найбільших закладів такого типу в Україні.
Із заснуванням академії, розвитком демократичних принципів її управління та «федералізму», коли структури діють порівняно автономно, було відкрито кілька територіально віддалених навчальних підрозділів ТАНГ, що стало яскравим свідченням високої репутації Тернопільської економічної школи.

Першим містом, де було створено територіально віддалений навчальний підрозділ ТАНГ, стала Вінниця. 18 жовтня 1994 р. Вчена рада академії прийняла рішення про заснування Вінницької філії, яка розпочала свою діяльність 1 січня 1995 р. на підставі наказу ректора №188 від 14 грудня 1994 р. Наказом міністра освіти і науки України № 220 від 20 червня 2000 р. Вінницьку філію було реорганізовано у Вінницький інститут економіки.

1 січня 1995 р. створено Кримський навчально-консультаційний центр ТАНГ у містечку Форос. Завдяки вмілому викладанню професорсько-викладацького складу академії, зокрема Т. Т. Вількової, Є. П. Качана, І. В. Буяна, М. В. Лазаровича та інших вдалося подолати упереджене ставлення частини кримчан до державної мови.

Ще два підрозділи постали в 1997 р.: на базі філії ТАНГ – Чортківський інститут підприємництва і бізнесу (Тернопільська обл.) та внаслідок реорганізації діючої з 1992 р. Івано-Франківської філії Міжнародного інституту менеджменту (Київ) – Івано-Франківський інститут менеджменту.

У наступні роки створено ще кілька підрозділів: у 1998 р. – Самбірський факультет прикладного програмного забезпечення (Львівська обл.); у 1999 р. – Луцький і Калуський (Івано-Франківська обл.) навчально консультаційні центри; у 2000 р. – Могилів-Подільський (Вінницька область) і Кам'янець-Подільський (Хмельницька обл.) навчально консультаційні центри; у 2001 р. на базі авіаційного технікуму – Київський навчально-консультаційний пункт та Єреванська філія – перший державний ВНЗ, створений Україною в Закавказзі на підставі угоди Міністерств освіти і науки України та Вірменії. У 2002 р. створено Свалявський навчально консультаційний центр (Закарпатська обл.), а в 2004 р. – Нововолинський факультет (Волинська обл.).

Відкрито навчально-консультаційні пункти також у Львові і Дрогобичі Львівської області. Певний час вони діяли у Коломиї (Івано Франківська обл.) та Нововолинську.

Ще кілька структурних підрозділів ТАНГ постали завдяки міжнародним зв'язкам. 1 жовтня 1998 р. разом із Познанською економічною академією (Польща) в структурі Інституту фінансів ТАНГ створено Українсько-польський факультет фінансів і страхування (в грудні 2005 р. реорганізований в Українсько-польську програму фінансів і страхування). Його головним завданням стало залучення на навчання іноземних громадян українською, російською, польською та англійською мовами.

У 1999 р. за фінансової підтримки програми Європейського союзу Tempus-Tacis створено Центр європейських і міжнародних студій (ЦЄМС) – навчально науковий структурний підрозділ ТАНГ, метою якого є задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави у сфері професійної підготовки з європеєзнавства.

У вересні 2000 р. з метою підготовки економістів за європейськими стандартами при Інституті міжнародного бізнесу та менеджменту ТАНГ спільно з Технічним університетом м. Дрездена створено Українсько німецький факультет міжнародної економіки та менеджменту (нині – Інтегрована німецькомовна та україномовна програма двох дипломів з міжнародної економіки). У листопаді 2003 р. академія стала першим ВНЗ України, який видав своїм випускникам дипломи двох взірців – Української та Німецької держав, тоді як інші українські заклади з акредитацією в зарубіжних країнах поряд з українським дипломом отримують лише іноземний сертифікат. На замовлення посольства Німеччини в Україні та відповідних організацій розпочалась підготовка фахівців для спільних українсько німецьких і німецько українських підприємств. Угоду про співпрацю у сфері підготовки фахівців сучасного рівня було підписано в міністерстві освіти Німеччини.

На підставі Договору про співробітництво між ТАНГ та Ягеллонським університетом (Краків, Польща) у червні 2001 р. на базі юридичного інституту створено Школу польського і європейського права. Вона передбачає вивчення студентами польської мови та правничих дисциплін. За результатами складання заліку з польської юридичної мови студенти допускаються до наступного етапу – правничого.

Плідною була співпраця з Університетом штату Мейн (США). Відповідно до договору про співробітництво, 16 квітня 2004 р. за наказом ректора створено Американсько український факультет з комп'ютерних наук і технологій (нині Українсько американська програма з комп'ютерних наук). Студенти отримали можливість здобути не лише український, а й американський диплом бакалавра комп'ютерних наук. Після успішного завершення навчання випускники можуть мати престижну роботу в компаніях США і Західної Європи, а також на українських підприємствах із західним стилем управління.

Для підготовки кадрів у галузі міжнародної економіки та туризму 14 квітня 2004 р. було засновано англомовну програму з міжнародної економіки і туризму. Навчання тут ведеться за двома програмами: англомовною та україномовною. Після закінчення навчання студент отримує диплом бакалавра чи маґістра з міжнародної економіки за спеціалізацією «міжнародний туризм» із знанням іноземної мови.

Ще один подібний проект – українсько грецько-британський факультет міжнародної економіки та туризму (нині українсько-грецько-іспанська програма з міжнародної економіки та туризму) започатковано у вересні 2004 р. Він, як і інші спільні з іноземними навчальними закладами підрозділи, швидко набув великої популярності.

Розширення зв'язків із провідними навчальними закладами Європи дало можливість ТАНГ стати членом Європейської асоціації міжнародної освіти (Амстердам, Нідерланди). Вчені академії співпрацювали з науковцями 23 країн. Найтіснішими були зв'язки з університетами Австрії, Великої Британії, Болгарії, Греції, Данії, Італії, Канади, Китаю, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції. Це посприяло тому, що протягом десяти років (1992–2002) 182 викладачі й аспіранти та 804 студенти стажувалися і навчалися за кордоном. Крім того, 302 викладачі та студенти були відряджені за кордон для участі у міжнародних наукових конференціях, семінарах, симпозіумах. УТАНГ викладали 111 викладачів з 10 країн світу.

Співпрацюючи з європейськими університетами, керівництво ТАНГ водночас переймало передовий досвід організації навчального процесу, всіляко намагалося узгоджувати вітчизняні навчальні плани з вимогами до навчання у провідних закладах Європи. Адже без цього неможливо не лише підготувати конкурентоспроможних на європейському ринку фахівців, а й інтегруватися в європейський освітній простір.

Передусім у ТАНГ на один рік зросла тривалість навчання, оскільки освіта в ній прирівнювалася до університетської. Позначилося створення академії і на правилах прийому до неї: їй, як і іншим ВНЗ, надавалося право понад план, без обмежень зараховувати бажаючих на платне навчання. Це дало змогу більшій кількості молоді здобути освіту, а академії – заробляти кошти для свого розвитку.

Новою формою підготовки фахівців найвищого освітньо кваліфікаційного рівня стала для ТАНГ магістратура, створена у 1996 р. Тоді ж, згідно із проведеним Головним управлінням Державної служби України конкурсом, навчальний заклад виборов право здійснювати підготовку магістрів в освітній галузі «державне управління» за спеціальністю «державна служба». Це зайвий раз засвідчило, що рівень кадрового, навчально виховного, методичного, наукового забезпечення в академії відповідав найвищим вимогам.

З 1996 р. у ТАНГ введено трисеместрову систему освіти, яка давала можливість ґрунтовно вивчати кілька дисциплін протягом триместру, посилювати рівень контролю викладачів і розширювала межі самостійної роботи студентів.

Наступного року в ТАНГ наказом від 24 липня на денній формі навчання впровадили модульно рейтингову систему поточного і підсумкового контролю рівня знань студентів, що стимулювало систематичну, ритмічну, самостійну роботу студентів, підвищувало об'єктивність оцінювання їх знань та визначення рейтингу студента, запровадження здорової конкуренції між студентами у навчанні і розвитку їхніх творчих здібностей.

У 1997 р. ТАНГ приєдналася до всесвітньої інформаційної мережі Інтернет і створила свою web-сторінку. Тоді ж, у листопаді, вперше в Україні студенти міжнародники спільно з Університетом Франкфурта-на-Майні провели віртуальний семінар студентів через Інтернет «Організація трудової діяльності та навчального процесу на основі використання мережі Інтернет».

У 1998 р. академія перейшла на ступеневу систему освіти – «бакалавр-спеціаліст» і «бакалавр-магістр». Завдяки зусиллям керівництва та професорсько-викладацького складу з року в рік зростав контингент студентів ТАНГ. Якщо в 1994/95 н. р. на денній формі навчалося 3140, на заочній – 4218, на вечірній – 821, а разом – 8179 студентів і 1742 слухачі Центру довузівської підготовки Інституту післядипломної освіти, то за 10років існування академії їхня кількість збільшилася в 3,5 рази: в 2004/05 н. р. на денній формі навчалося 8 786, на заочній – 18 855, на вечірній – 778, а разом – 28 419 студентів і 1 566 слухачів і маґістрів. Майже в 3 рази зросла кількість викладачів – з 414 у 1994 р. до 1211 у 2005 р., у т. ч. докторів наук, професорів – з 31 до 71, кандидатів наук, доцентів – з 203 до 425.

Якщо в 1994/95 н. р. академія готувала економічні кадри за 3 напрямами і 7 спеціальностями, то у 2004/05 н. р. – за 9 напрямами і 21 спеціальністю. Кількість випускників зросла більше ніж у 8 разів – з 1621 у 1994 р. до 13 259 у 2005 р.

Прагнення до постійного самовдосконалення, високий рівень навчально виховної і наукової роботи, підготовки висококваліфікованих фахівців не залишилися непоміченими. У 1998 р. рішенням Державної акредитаційної комісії при академії було створено Тернопільське регіональне відділення фахової ради з напряму «економіка і підприємництво» для ліцензування та акредитації ВНЗ восьми областей України – Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької. На ІІІ Міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні–2000» його було нагороджено дипломом за впровадження у навчально виховний процес педагогічних інновацій і новітніх освітніх технологій.

Свідченням наукового потенціалу академії є те, що саме вона очолила науковий центр НАН України в Тернопільській області. Тісно і плідно співпрацюючи з Регіональним інститутом наукових досліджень НАН України у Львові, Національним університетом «Львівська політехніка», Національним банком України, іншими провідними закладами й установами, вчені академії досліджували пріоритетні проблеми підвищення ефективності розвитку ринкової економіки, підприємництва і бізнесу. Реальним прикладом зв'язку між наукою і практикою може слугувати діяльність групи фахівців, яка безпосередньо займалася бюджетною сферою, брала участь у розробленні бюджету країни на 2005 р. До неї входили доктори економічних наук, професори С. І. Юрій, О. П. Кириленко та О. В. Дзюблюк, кандидати економічних наук, доценти В. Г. Дем'янишин, А. І. Крисоватий.

Щорічно науковці видавали понад 500 наукових праць, серед яких понад 20 монографій, підручників і навчальних посібників. Значна частина з них вийшла у видавництві «Економічна думка» ТАНГ, заснованому в червні 1997 р.

Репрезентуючи свої дослідження на численних наукових конференціях, які відбувалися в ТАНГ, вчені мали змогу публікувати їх на сторінках «Вісника Тернопільської академії народного господарства» – періодичного фахового наукового журналу, який засновано у травні 1996 р.

Значною подією для академії, особливо для фахівців, які працюють у галузі комп'ютерних та інформаційних технологій, став вихід у 2002 р. міжнародного науково-технічного журналу «Комп'ютинг», який видається при кафедрі інформаційно обчислювальних систем та управління. Журнал має статус фахового з технічних наук. Його редакційна колегія складається із 40 осіб з 12 країн світу: Австралії, Великої Британії, Білорусі, Греції, Італії, Іспанії, Німеччини, Португалії, Росії, США, України, Японії.

Фаховими виданнями є також «Журнал європейської економіки», що виходить українською, російською та англійською мовами, «Світ фінансів» і збірники наукових праць: кафедри українознавства – «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє», кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил – «Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України», кафедри економічного аналізу – «Наукові записки».

Академія стала першим в Україні вищим закладом освіти, що має своє періодичне молодіжне наукове видання. Рада молодих учених заснувала збірник наукових праць «Наука молода», який із 2006 р. включено до переліку фахових видань з економіки. Протягом 2003–2006 рр. побачили світ шість його випусків.

Вагомим чинником підготовки наукових кадрів найвищого рівня стало відкриття докторантури. Згідно з листом Міністерства освіти України від 31 жовтня 1997 р. № 9/2 666, управління керівних і науково педагогічних кадрів дозволило провести разовий прийом у докторантуру зі спеціальності 08.06.04 – «бухгалтерський облік», «аналіз та аудит», а наступного року, згідно з листом Міністерства освіти України від 1 липня 1998 р. № 9/2 500, – зі спеціальності 08.07.02 – «економіка сільського господарства і АПК». Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 11 травня 2004 р. № 378, відкрито постійно діючу докторантуру з 4 наукових спеціальностей: 08.02.03 – «організація управління, планування і регулювання економікою»; 08.04.01 – «фінанси, грошовий обіг і кредит»; 08.05.01 – «світове господарство і міжнародні економічні відносини»; 08.06.04 – «бухгалтерський облік, аналіз та аудит».

Важливими науково-дослідними інституціями ТАНГ стали підрозділи, відкриті останнім часом. Серед них – Інститут експериментальних систем освіти та науково дослідницький центр «Економіка вищої освіти». Вони здійснюють теоретичне, проектне і технологічне обґрунтування інноваційних моделей середньої, вищої та післядипломної освіти в контексті поетапного входження України до європейського культурного простору, проводять необхідні дослідження в гуманітарній сфері суспільства, виробляють відповідні рекомендації.

З метою інтенсифікації науково-дослідних робіт при виконанні держбюджетних і госпдоговірних тем, а також робіт за ґрантами міжнародних організацій підтримки розвитку науки і техніки 18 серпня 2004 р. наказом ректора ТАНГ створено Науково-дослідний інститут інтелектуальних комп'ютерних систем.

У 2002 р. для патенто-ліцензійного та інноваційного забезпечення науково-дослідних програм і проектів, а також вирішення питань правового захисту об'єктів права інтелектуальної власності створено патентну групу, реорганізовану 23 жовтня 2002 р. у патентний відділ (нині – відділ інтелектуальної власності).

Водночас із збільшенням навчальних і наукових підрозділів у ТАНГ помітно зміцніла матеріально-технічна база. В 1995 р. збудовано гуртожиток № 5. Тоді ж, згідно з наказом Міністерства освіти і науки, було передано приміське господарство «Кутковецьке», на базі якого створено навчально дослідне виробниче господарство «Наука», як навчальну та науково дослідну базу Інституту аграрного бізнесу.

Справжня структурна перебудова матеріальної бази розпочалася на межі ХХ–ХХІ ст. Насамперед розширили площу академії. Для цього впродовж 1999–2001 рр. було придбано кілька приміщень: корпус № 5 для юридичного інституту на вул. Микулинецькій, 46 а (7-поверхове приміщення колишнього проектно-конструкторського інституту «Техінмаш» – площею 7000 кв. м.); корпус № 6 для Інституту банківського бізнесу на вул. Чехова, 8 (колишнє приміщення ВАТ «Надзбруччя» –площею 800 кв. м.); корпус № 7 для інституту аграрного бізнесу на вул. Дорошенка, 7 (колишнє приміщення ВАТ «Тернопільрембуд» площею 1400 кв. м.); корпус № 8 для інституту економіки та менеджменту інвестицій на вул. Юності, 9.

У 2001 р. здано в експлуатацію нове приміщення Центру європейських і міжнародних студій площею 1200 кв. м., який розмістився в сучасному спеціально збудованому навчальному корпусі. 26 січня 2002 р. відбулося його офіційне відкриття. Споруда знаходиться в історичній частині міста і завдяки оригінальній архітектурі є окрасою і гордістю Тернополя. Тут створено всі умови для освітнього процесу на сучасному європейському рівні. Центр має спеціальні аудиторії, обладнані сучасною технікою, засобами зв'язку та всім необхідним для проведення тренінгів, навчальних та інтерактивних занять, семінарів, круглих столів.

Подбали і про транспортне сполучення між академією, центром міста і цими корпусами. Для зручності викладачів і студентів було закуплено два мікроавтобуси. Вартість проїзду в них для студентів на 50% нижча від вартості проїзду в громадському транспорті.
У 2004 р. у зв'язку з отриманням ліцензії на право провадження медичної практики центр медико-оздоровчої роботи реорганізовано в окремий лікувально-профілактичний оздоровчий комплекс. На його базі створено дільничну терапевтичну службу, відкрито амбулаторний відділ, фізіотерапевтичний кабінет, кабінет корекції репродуктивного здоров'я, автоматизований діагностично-консультативний кабінет, введено нові лікарські посади: ортопеда травматолога, невролога, офтальмолога, лікаря з функціональної діагностики, лікаря лаборанта. У тому самому році як окремий структурний підрозділ організовано водооздоровлювальний комплекс, де медичні працівники проводять такі оздоровлювальні процедури як масаж, гідромасаж, аромованни. Використовуються квант камери, вібромасажери, солярій тощо.

Колектив академії продовжив славні спортивні традиції попередників. Для розвитку фізичної культури і спорту функціонували три спортивних зали. В 1994 р. створено Центр фізичної культури та спорту, до якого ввійшли: кафедра спорту, кафедра фізкультури, СДЮШОР з легкої атлетики, волейбольний клуб «Галичанка», легкоатлетичний клуб «Тернопіль», мікроінтернатні спортивні групи з волейболу та легкої атлетики, 8 студентських спортивних клубів в інститутах. Це дало змогу зосередити зусилля викладачів кафедр, тренерів клубів та організаторів на розвитку оздоровчої та спортивно масової роботи, підготовці резерву для збірних команд і спортсменів високого класу. В академії регулярно проводилися міжінститутські змагання з ігрових видів спорту, єдиноборств, аеробіки, легкої атлетики, шахів, відбувалися спартакіади.

Чемпіоном універсіад 1993, 1995, 1997-2001 рр. та срібним призером 2001 р. України, учасником всесвітніх універсіад у Пальма-де-Мальорці (Іспанія, 1999 р.) і Пекіні (Китай, 2001 р.). була жіноча волейбольна команда академії «Галичанка» (тренери – В. С. Чернов, В. М. Шемина, В. О. Грищенко, А. В. Романович). У липні 2002 р. вона стала чемпіоном Європейської універсіади в Афінах (Греція). «Галичанка» – володар Кубка України 1995 р., учасник і бронзовий призер чемпіонату України серед команд суперліги, учасник розіграшу європейського Кубка Конфедерації волейболу в 2000– 2001 рр.; переможець Міжнародного українсько польського фестивалю з волейболу 2002–2003 рр. У 2004 р. «Галичанка» здобула Кубок України і золоті медалі на чемпіонаті Європи серед студентів, який відбувся у Польщі.

Жіноча гандбольна команда ТАНГ «Академія» (тренер – В. Н. Грабовенко) у 1999 р. перемогла у І лізі чемпіонату України. В 2000–2001 рр. стала бронзовим, а згодом – срібним призером чемпіонату України серед команд вищої ліги, а впродовж 2002–2004 рр. виступала у складі найсильніших команд національного чемпіонату України. У 2003 р. гандболістки академії посіли 4-те місце в універсіаді України та 4-те місце – на Всеукраїнських спортивних іграх, які проводяться раз на 4 роки.

В середині 90-х років організовано чоловічу баскетбольну команду «Тернопіль» (тренер – І. Білоус). Швидко пройшовши шлях становлення, вона стала повноправним учасником вищої ліги чемпіонату України. Серед кращих досягнень команди: срібні медалі універсіади України 2003 р., 5-те місце у чемпіонаті України вищої ліги 2003 р. та 6-те місце у Всеукраїнських спортивних іграх 2003 р.

Значних успіхів домоглися жіночі команди із дзюдо та самбо. На чемпіонаті Європи серед студентських команд 2002 р. у Франції збірна ТАНГ із дзюдо виборола срібні медалі, а на чемпіонаті світу в 2003 р. в Кореї – бронзові. Студентка Марія Семенюк отримала особистий кубок «Міс ІПОН», а на змаганнях першості Європи (Вірменія) з дзюдо стала переможцем в особистому заліку.

У складі збірної команди України на чемпіонаті світу та Кубка світу із самбо Марія Семенюк, Тетяна Чик, Уляна Реміцька вибороли друге місце.

Неодноразовими переможцями чемпіонатів України були борці із самбо, майстри спорту Олена Сайко, Ірина Колісник, Галина Коваль, Ірина Власик, Марія Бойко.

Найбільших успіхів досягнув дзюдоїст Роман Гонтюк – чемпіон України, дворазовий чемпіон Європи, срібний призер чемпіонату світу, багаторазовий призер міжнародних турнірів класу «А», срібний призер XXVII Олімпійських ігор в Афінах (2004 р.).
Збірна команда ТАНГ з легкої атлетики в 1997 р. виграла кубок України серед ВНЗ. Учасником ХХVІІ Олімпійських ігор в 2000 р. у Сіднеї (Австралія) був легкоатлет (потрійний стрибок) Сергій Ізмайлов.

Великих успіхів досягли «тангівці» в художній самодіяльності. При Будинку культури працювали 7 самодіяльних колективів, в яких розкривали свої таланти понад 150 учасників. Окрім лауреата міжнародних пісенних фестивалів театру пісні «Літопис», дипломанта конкурсу ім. С. Крушельницької, учасника телетурніру «Сонячні кларнети» вокального ансамблю «Галичанка», дипломанта міжнародного фестивалю «Тарас Бульба», учасника фестивалів «Червона рута» ексцентрик балету «ТАНГо», які вже мали статус народного, це звання було присвоєно також переможцю конкурсу «Танцювальна весна» самодіяльному ансамблю танцю «Пролісок».

У 2003 р. на базі інституту міжнародного бізнесу та менеджменту створено ансамбль танців світу «Siamsa» (керівник – О. М. Ярушевська).

Історичним для колективу став день 22 грудня 1999 р., коли Кабінет Міністрів України очолив випускник, колишній голова правління Національного банку України В. А. Ющенко, керівник «нової хвилі» без партійно-номенклатурного минулого. Урядова програма виходу з економічної кризи дістала назву «Реформи заради добробуту».

Незважаючи на позитивні зміни у соціально економічному розвитку суспільства, тодішня «більшість» у Верховній Раді України незаслужено висловила В. А. Ющенку недовіру. Залишаючи Кабінет Міністрів України, Віктор Ющенко звернувся до українського суспільства зі словами: «Я йду, щоб повернутися!» Фактично з цієї миті він за підтримки своїх соратників почав боротьбу за президентську посаду.

У березні 2002 р. в Україні відбулися парламентські вибори. Перемогу святкував правоцентристський блок В. А. Ющенка «Наша Україна». Ці події істотним чином вплинули на колектив академії, оскільки ректора О. А.Устенка за підтримки «Нашої України» обрано народним депутатом України по Тернопільському територіальному виборчому окрузі. Виконувачем обов'язки ректора ТАНГ призначили доктора економічних наук, професора Сергія Ілліча Юрія, який пройшов шлях від студента до директора Інституту фінансів академії.

У зв'язку з такими подіями колектив ТАНГ домагався від Міністерства освіти оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора. Вибори відбулися 5 липня 2002 р.

За результатами таємного голосування 83% голосів набрав С. І. Юрій, а 17% – його опонент, колишній голова Тернопільської обласної ради В. І. Олійник. 18 липня Міністерство освіти й науки України підписало п'ятирічний контракт з новообраним ректором.
Виборча програма професора С. І. Юрія передбачала розвиток демократичних засад в управлінні академією, зміцнення матеріально технічної бази, поліпшення системи стимулювання та підвищення матеріального добробуту, умов праці та відпочинку працівників і студентів, зростання іміджу ТАНГ як в Україні, так і за кордоном. Ректор свою діяльність розпочав з ремонту та впорядкування матеріальної бази. За два роки було відремонтовано всі корпуси, введено в експлуатацію 9-поверховий корпус № 11, будівництво якого розпочалося ще в 1990 р., споруджено новий гуртожиток поліпшеного планування зі студентською їдальнею, виділено кошти на ремонт гуртожитків, обладнано аудиторії та чудову залу засідань Вченої ради, обгороджено територію академії. Впродовж 2003–2004 рр. були укладені договори про п'ятдесятирічну оренду корпусів у м. Сваляві Закарпатської обл., Форосі АРК і Нововолинську Волинської обл., а в м. Калуші Івано-Франківської обл. навчальний корпус навчально консультаційного центру став власністю ТАНГ.

Вдалося зміцнити й фінансове становище академії. Якщо в 2002 р. фонд заробітної плати становив 700 тис. грн., то на початок 2005 р. – 2 млн. 400 тис. грн.; сума спецкоштів збільшилася з 17 до 43 млн. грн. При цьому кількість студентів контрактників не збільшилася. Додаткові кошти було спрямовано на подальшу комп'ютеризацію навчального процесу (кількість комп'ютерів збільшилася майже втричі) й укомплектування бібліотек, без чого неможливо дати студентам якісні знання, як, власне, і без висококваліфікованих викладачів, яким академія виплачувала премії та допомагала у поліпшенні житлових умов. У 2004 р. на це виділили 1,3 млн. грн., а професорам, котрі багато років пропрацювали у навчальному закладі, надали ділянки для будівництва котеджів.

На той час академія була чи не єдиним ВНЗ в Україні, де студенти вчасно отримували стипендії з виплатою премій.

30 березня 2005 р. Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 72-р задовольнив клопотання Вченої ради навчального закладу, Тернопільської облдержадміністрації та Міністерства освіти і науки України й створив на базі ТАНГ Тернопільський державний економічний університет (ТДЕУ).

Університет – це багатопрофільний ВНЗ IV рівня акредитації, який готує фахівців широкого спектра гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки і техніки за освітніми кваліфікаційними рівнями бакалавра, спеціаліста, магістра, кандидата й доктора наук. Він також здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково методичним центром, має розвинену інфраструктуру навчальних, наукових і науково методичних підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Управління здійснюється на основі принципів автономії та самоврядування, розмежування прав, повноважень і відповідальності МОН України, органів управління вищою освітою, ректора університету та його структурних підрозділів, поєднання колегіальних та єдиноначальних засад, незалежності від політичних партій, громадських й релігійних організацій.

23 червня 2005 р. відбулися вибори першого ректора ТДЕУ, оскільки із ліквідацією ТАНГ і створенням на її базі університету були припинені повноваження ректора. За результатами таємного голосування переміг попередній ректор, професор С. І. Юрій, який набрав 64% голосів, тоді як його опонент, народний депутат України, президент ТАНГ, професор О. А. Устенко – 33%.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування університету є конференція трудового колективу, де представлені всі групи працівників. За поданням Вченої ради університету вона приймає статут та вносить до нього зміни; обирає претендента на посаду ректора університету шляхом таємного голосування і подає свої пропозиції МОН України; щороку заслуховує звіт ректора університету й оцінює його діяльність; обирає комісію з трудових спорів відповідно до законодавства; затверджує правила внутрішнього розпорядку університету; розглядає проект колективного договору і надає повноваження профспілковому комітету чи іншому уповноваженому трудовим колективом органу підписувати колективний договір з ректором університету від імені колективу університету; розглядає інші питання діяльності університету.

Колегіальним органом університету є Вчена рада, яка утворюється строком на п'ять років. До неї належать ректор, проректори, декани факультетів, головний бухгалтер, директор наукової бібліотеки, керівники органів самоврядування університету, а також виборні представники, що представляють науково педагогічних працівників й обрані із завідувачів кафедр, професорів, докторів наук; виборні представники, котрі представляють інших працівників ВНЗ і працюють у ньому на постійній основі, згідно із квотами, визначеними статутом університету. Головою Вченої ради є ректор С. І. Юрій. Організаційну роботу і документування розглянутих питань виконує секретар Вченої ради М. Я. Шелестовська.

Основними завданнями Вченої ради є: визначення змісту освіти і забезпечення оптимальної організації навчально виховного процесу; організація науково-дослідної, творчої, мистецької, культурно виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; підготовка наукових і науково педагогічних кадрів та їх атестація; формування контингенту студентів для відбору та підготовки за напрямами в межах затвердженого плану прийому та ін. До компетенції Вченої ради належить: ухвалення фінансових плану і звіту університету; подання пропозицій ректорові щодо призначення та звільнення з посади директора наукової бібліотеки; призначення та звільнення з посади проректорів, директорів інститутів, деканів факультетів і головного бухгалтера; обрання на посади таємним голосуванням завідувачів кафедр, професорів; прийняття рішення таємним голосуванням щодо присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника; ухвалення навчальних програм і планів; прийняття рішення щодо висунення кандидатур на присвоєння державних нагород і почесних звань України та почесних звань університету (doktor honoris causa, visiting professor, почесний доктор університету) тощо.

Постійним органом, який створений для вирішення основних питань діяльності університету, забезпечення виконання законодавчих актів, статутних положень і рішень Вченої ради, є ректорат. Його очолює ректор університету, а за відсутності ректора – перший проректор. До складу ректорату університету входять: ректор, перший проректор, проректори, декани факультетів, директор наукової бібліотеки, директор науково дослідного виробничого господарства «Наука», головний бухгалтер, начальники відділу прогнозування та маркетингу, начальник відділу кадрів, навчального управління, управління виховної роботи, голови профкомів працівників, студентів, юрисконсульт.

Деякі зміни відбулись у структурі закладу. Замість колишніх інститутів створено факультети: аграрної економіки і менеджменту, банківського бізнесу, економіки і менеджменту інвестицій, економіки і управління, комп'ютерних інформаційних технологій, міжнародного бізнесу і менеджменту, обліку і аудиту, Українсько нідерландський факультет економіки та менеджменту, фінансів, юридичний. Згідно зі Статутом університету, факультет створюється рішенням Вченої ради за умови, якщо до його складу входить не менше трьох кафедр і в ньому навчаються щонайменше 200 студентів денної форми навчання. Також вирішено з 2006/07 н. р. повернутися до класичної двосеместрової системи освіти.

На всіх факультетах діють вчені ради, які вирішують питання факультетського життя. Працюють студентські органи самоврядування, профком, ради в гуртожитках.

29 вересня 2006 р. враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності ТДЕУ, його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, Указом Президента України В. Ющенка університету було надано статус національного.
З метою забезпечення високого рівня підготовки випускників у ТНЕУ працюють школи педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу, впроваджуються активні та інтерактивні методи навчання, розвиваються дистанційна та екстернатна форми освіти. Щороку переглядаються і вдосконалюються навчальні плани відповідно до вимог практики завтрашнього дня. Для того щоб інтегруватися з європейським освітнім простором, університет одним із перших в Україні запровадив експеримент з реалізації принципів Болонської декларації.

Перебуваючи 28 травня 2005 р. з нагоди зустрічі випускників 1975 р., Президент України В. А. Ющенко у вітальному виступі перед випускниками, студентами і викладачами наголосив, що інститут, який він закінчив тридцять років тому, дав йому глибокі знання і виховав любов до України. «Я гордий, що закінчив цей інститут. Це є істинна школа», – заявив глава держави, відзначивши, що надзвичайно любить приїжджати до своєї alma mater.

Він також говорив про якість освіти в Україні та відзначив, що нова влада визначила для себе пріоритетом модернізацію всієї вітчизняної системи освіти. Президент України побажав, щоб якість освіти в університеті завжди була на високому рівні.
Вихованці університету беруть активну участь у всеукраїнських олімпіадах та міжнародних молодіжних економічних форумах, пробують себе в практичній діяльності. Нині понад 200 студентів денної форми навчання є власниками чи співвласниками приватних підприємств, а понад 30 – працюють за спеціальностями, які здобувають у ТНЕУ.

Широко практикується в університеті залучення до навчального процесу викладачів зі США, Німеччини, Нідерландів, Данії, Індії, Польщі. В 2005/06 н. р. їх працювало майже 70. Викладання ведеться українською, англійською, німецькою, польською та російською мовами. «Найголовніше – дати студенту можливість навчатися, – переконаний ректор університету С. І. Юрій. Ми запросили іноземних викладачів не тому, що модно, а щоб зрозуміти, що в нас не так і що треба змінити».

Студенти ТНЕУ мають змогу стажуватися за кордоном чи після чотирьох років навчання в Україні продовжити освіту в Німеччині і здобути там диплом міжнародного зразка. Організовуючи освітні поїздки студентів за кордон, університет взаємно погоджує навчальні програми, системи оцінювання і контролю знань, конвертацію складених іспитів з тамтешніми навчальними закладами. Лише останнім часом сотні студентів пройшли відповідні курси навчання й стажування в університетах Західної Європи. І якщо на початку 90 х років більшість стажистів намагалася за будь яку ціну залишитися жити і працювати за кордоном, то нині таких бажаючих не більше 7–8%, що свідчить про наміри молоді після здобуття ступеневої освіти магістра реалізувати свої таланти і можливості на Батьківщині.

Стажуючись у фірмі «Блайнд Март» у Далласі (штат Техас, США), четвертокурсник факультету міжнародного бізнесу і менеджменту Сергій Коцан запропонував заокеанським підприємцям пристрій власної конструкції для механізації ручної праці під час ремонту жалюзі. Американці відразу оцінили подану Сергієм ідею і, не гаючи часу, втілили її в життя, а автор отримав патент на свій винахід і гарантію, що одержуватиме 3% від прибутку за реалізацію свого пристрою.

Стажуються за кордоном і чимало викладачів, які потім усі новації і демократичний дух намагаються перенести в навчальний процес вдома. Вони також беруть участь у багатьох міжнародних наукових конференціях і симпозіумах.

ТНЕУ щорічно поновлює укладені угоди про співробітництво в галузі навчання та науки із навчальними закладами різних країн: Університетом ім. Й-В. Ґете (Франкфурт-на-Майні) і Вищою школою економіки (Мерсебурґ, Німеччина), Лодзинським університетом, Вищою інженерною школою Радому, Познаньською економічною академією, Вищою педагогічною школою у Жешуві (Польща), Академією народного господарства у Свіштові (Болгарія), Вищою школою економіки і менеджменту в Утрехті (Нідерланди) та ін. Інтенсивно розвивається наукова співпраця з Дрезденським технічним університетом. 10 лютого 2006 р. у Тернополі відбувся перший науковий німецько український круглий стіл «Перспективи євроінтеграції України». Серед його учасників були німецькі професори Вольфґан Ур – декан економічного факультету, Удо Броль – професор, завідувач кафедри зовнішньоекономічних відносин Технічного університету Дрездена.

Високий рейтинг університету дає змогу отримувати значні іноземні інвестиції для розвитку економічної освіти. Так, на одне спільне засідання представників ТНЕУ і Дрезденського університету були запрошені фахівці німецької компанії «Ліоні», яка спеціалізується з виготовлення кабельної продукції для автомобілів. Нині на території України вже функціонує спільне німецько українське представництво компанії у м. Стрий на Львівщині. На часі відкриття таких СП у Мукачевому та Ужгороді. Компанія зацікавлена у вкладанні власних коштів нинішніх випускників ТНЕУ. «Ми залучаємо наших студентів до розробок економічних прогнозів для цієї фірми, – зазначає ректор С. І. Юрій. – Тому чимало наших теперішніх випускників, навчаючись в університеті, вже мають робочі місця у представництвах компанії». Студентів ТНЕУ запрошують працювати у прогнозних департаментах, департаментах економічного і господарського розрахунку. Водночас компанія «Ліоні» оплачує студентам і викладачам університету поїздки та стипендії, допомагає у придбанні навчальних матеріалів.

Продовжується реалізація спільних проектів за фінансової підтримки програми ЄС Tempus–Tacis «Європейські економічні студії та відносини у сфері бізнесу» та «Удосконалення програм підготовки бакалаврів з економіки і менеджменту». Партнери у цих проектах – Метрополітен університет Лідс (Велика Британія), Оргуська школа бізнесу (Данія), Університет ім. Еразма (Роттердам, Нідерланди), Університет ім. Й. В. Ґете (Франкфурт на Майні, Німеччина), Університет Ліон 2 ім. Люм'єра (Франція). Студенти і професорсько-викладацький склад активно використовують ґранти міжнародних програм, фондів та організацій: Німецької служби академічних обмінів (DAAD), «Rotary International», «Tacis Bistro», «Tasic ACE», «Volkswagen-Stifftung», «INKOS», фонду Конрада Аденауера; фонду «Відродження», фонду Карла Дуйсберга, програми фонду «Viadrina» для навчання українців, програми «Громадські зв'язки», академічних обмінів ім. Фулбрайта у сфері економіки, сільського господарства і маркетингу; Американської ради міжнародної освіти, програми фонду державних стипендій Греції, програми Королівства Бельгії для України та ін.
Розвиваючи міжнародну економічну співпрацю, партнерство із зарубіжними ВНЗ, університет не лише запозичує їхній досвід економічної освіти, а й сам поступово виходить на світовий ринок освітніх послуг. Уже впродовж кількох років у ТНЕУ навчаються іноземні студенти. Великого резонансу в Україні й за кордоном набули щорічні міжнародні наукові конференції з проблем економічної інтеграції України та ЄС, які він проводить разом з університетами Німеччини, Нідерландів і Франції з 1994 р. на базі Кримського навчально консультаційного центру.

Налагоджуючи контакти із зарубіжними навчальними закладами, керівництво дбає також про зміцнення зв'язків із вітчизняними ВНЗ. Склалися чудові відносини з Донецьким національним університетом – підписано угоду про співпрацю, донеччани щороку беруть участь у спільних наукових конференціях. Нещодавно завершено великий проект, що передбачає відкриття в Україні нової спеціалізації з розроблення програмного забезпечення для електронної комерції. Є намір залучити до участі в цьому проекті і Донецький інститут штучного інтелекту та кілька тамтешніх фірм.

Постійні зв'язки ТНЕУ намагається підтримувати зі своїми випускниками, кількість яких за сорок років збільшилась у понад 18разів – із 73 осіб у 1970 р. до 13 259 у 2005 р. За час свого існування навчальний заклад підготував понад 65 тис. фахівців з вищою освітою.

Володіючи інформацією, в яких державних і недержавних структурах керівні посади обіймають випускники, університет прагне спрямувати туди на практику, а відтак працевлаштувати певну кількість майбутніх фахівців. Чимало студентів приходять на навчання зі скеруваннями від фінансових організацій, комерційних структур, банків. Там вони проходять практику й після закінчення університету залишаються працювати.

Випускники ТНЕУ працюють у різних куточках України, зокрема, у столиці. Університет має угоди з Державною податковою адміністрацією, Міністерством фінансів, Головним контрольно ревізійним управлінням, Митним комітетом України.

Працевлаштуванням випускників займається спеціально створений для цього Центр працевлаштування та зв'язків із випускниками, який очолює доктор економічних наук, професор В. Я. Брич. Дані про випускників заносяться в інформаційну базу управління; з ними підтримується безперервний зв'язок. Через кожних п’ять років усіх їх запрошують на зустріч до університету, проводиться анкетне опитування. Приємно відзначити, що нині чимало випускників обіймають керівні посади різних рівнів.

Найбільше університет пишається В. А. Ющенком, який пройшов славний шлях від випускника до найвищої посади в державі – Президента України. Закінчивши понад 3років тому ТФЕІ, він постійно підтримує ділові та дружні стосунки з рідним навчальним закладом, кілька разів навідувався до нього. Високий статус випускників зобов'язує колектив університету з особливою відповідальністю ставитися до своєї праці, вдосконалювати навчальний процес відповідно до вимог сьогодення.

Важливими навчальними і науковими підрозділами ТНЕУ є Центр довузівської, післядипломної та магістерської підготовки, наукова бібліотека, де налічується 27808 примірників книжок, бібліотека іноземної літератури при факультеті міжнародного бізнесу і менеджменту та бібліотека європейської літератури при Центрі європейських і міжнародних студій, які мають понад 7000 примірників книжок, бібліотека правничої літератури, де налічується понад 11 тис. видань, видавництво «Економічна думка», газета «Університетська думка», Будинок культури, Центр фізичної культури і спорту, Музей історії університету і господарства краю, лабораторія соціологічних досліджень, лабораторія інформаційних технологій, аудіо- і відеотехніки, лабораторія оперативного друку, інформаційно технічний центр, регіональний комп'ютерний центр, науково дослідний центр історії грошей та ін. В університеті діє науково дослідне виробниче господарство «Наука» з багатогалузевим напрямом розвитку. Університет є співзасновником банку «Євроцентр», кредитної спілки «Калина» і понад 10 інших фірм, компаній і підприємств.

Науково-дослідницька робота спрямована на фундаменталізацію та універсалізацію вищої освіти, формування і розвиток наукових шкіл, виконання наукових досліджень з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук та прикладних наукових розробок з пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки. Вчені досліджують проблеми підвищення ефективності розвитку ринкової економіки, підприємництва й бізнесу та багатьох інших. Загалом наукову діяльність скоординовано з науковими напрямами діяльності Західного наукового центру НАН України та МОН України. Функціонує Науково-координаційна рада Західного наукового центру НАН України та МОН України в Тернопільській області, яку очолює ректор ТНЕУ С. І. Юрій. Університет підтримує зв'язки з науковцями 23 країн світу.

Якісного розвитку в ТНЕУ набули наукові школи, які діють за такими напрямами наукових досліджень і підготовки науково педагогічних кадрів вищої кваліфікації, як: облік, аналіз та аудит; фінанси, грошовий обіг і кредит; світове господарство і міжнародні економічні відносини; економіка сільського господарства і АПК; організація управління і регулювання економікою на макро- і мезорівнях; історія; економіко-математичні методи, комп'ютерні системи і мережі; психологія та педагогіка; демографія, економіка праці, соціальна економіка та політика. Очолюють наукові школи провідні вчені університету, професори С. Л. Дусановський, Б. М. Литвин, А. Ф. Мельник, Є. В. Савельєв, А. О. Саченко, А. В. Фурман, С. І. Шкарабан, С. І. Юрій. Щорічно вчені університету видають близько 800 наукових праць, у т. ч. понад 8монографій, підручників і посібників. Виходять періодичні наукові журнали і збірники, 5 з яких зареєстровані ВАК України як фахові видання. Інтелектуальний доробок більш як 10докторів і кандидатів наук ТНЕУ викладено у тритомній «Економічній енциклопедії». Аналогів такого видання в Україні немає. Науковці активно залучаються до підготовки та експертизи найважливіших законів України, розроблення загальнодержавних і регіональних програм, прогнозів і планів. Важливим резервом поповнення університету висококваліфікованими кадрами є аспірантура з 18 наукових спеціальностей і докторантура з 4 спеціальностей. Діють 3 спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій та дві спеціалізовані вчені ради із захисту докторських дисертацій. Разом із науковою роботою та формуванням ринкового економічного мислення вдосконалюється національно-патріотичне виховання студентської молоді. Професорсько-викладацький колектив виховує в студентів гуманістичну мораль, глибокі патріотичні та громадянські почуття, навчає їх визначати і поважати національні пріоритети українського народу. Поліпшенню національного виховання сприяють традиційні Шевченківські дні, зустрічі з ветеранами Другої світової війни та колишніми політв'язнями, загальноуніверситетські заходи на пошану видатних постатей України та краю. Вагомими є загальноміські походи з нагоди вшанування героїки Українських січових стрільців, вояків Української повстанської армії, екскурсії пам'ятними місцями України. Відвідуючи зарубіжні країни, студенти репрезентують на міжнародній арені Українську державу, її національні традиції і звичаї, багату і своєрідну українську історію та культуру, що сприяє формуванню сучасного світогляду вільної від ідеологічних нашарувань людини.

Доброю традицією стало проведення щорічних оглядів конкурсів «Студентська ліра» серед студентів перших курсів, КВК між факультетами, літературно-мистецьких вечорів, конкурсів краси «Міс-університет», Дня першокурсника, а також різноманітних тематичних вечорів, днів відчинених дверей тощо.

У спортивних секціях займаються понад 2 тис. студентів. Вони систематично завойовують призові місця на найпрестижніших змаганнях з 18 видів спорту серед ВНЗ України. Збірні команди ТНЕУ з легкої атлетики, футболу, ручного м'яча, волейболу, баскетболу, шахів, боротьби та аеробіки – неодноразові чемпіони області. Лише за останнє десятиріччя тренери підготували 98 майстрів спорту України, 7 майстрів спорту міжнародного класу, 3 заслужених майстри спорту України, 29 чемпіонів України, 24 чемпіони та призери європейських та світових першостей.

Університет пишається такими своїми прославленими спортсменами, як срібний призер Олімпійських ігор в Афінах та бронзовий призер чемпіонату світу з дзюдо в Каїрі Роман Гонтюк, який нещодавно став стипендіатом Президента України; володар Кубка світу з армспорту серед професіоналів, дворазовий переможець, срібний та бронзовий призер чемпіонату світу, чемпіон та призер Європи, восьмиразовий чемпіон України Андрій Пушкар; тричі чемпіонка світу з самбо Марійка Семенюк, котра також у складі збірної України разом з подругами студентками Тетяною Чик та Уляною Реміцькою стала срібним призером чемпіонату і Кубка світу; срібний призер чемпіонатів світу і Європи з плавання, фіналіст Олімпійських ігор у Сіднеї з плавання Олександр Волинець та ін. ТНЕУ представлений у національних чемпіонатах серед клубів вищої ліги та суперліги одразу трьома командами з ігрових видів спорту – жіночого волейболу та гандболу і чоловічого баскетболу.

Серед останніх спортивних здобутків університету – успішний виступ студентської команди на Всеукраїнській універсіаді 2005 р., де вона виборола 7 місце серед 209 ВНЗ України, завоювавши 53 золоті, 4 срібні і 47 бронзових медалей. Тоді ж майстри спорту Наталія Походай і Галина Гречин стали призерами чемпіонату України із сноуборду та вибороли перше і друге місця відповідно з Кубка Європи з цього виду спорту, що відбувся в Румунії. Олександр Мартинюк завоював титул абсолютного чемпіона світу із пауерліфтингу серед юніорів. У 2006 р. на змаганнях чергового етапу Кубка світу з дзюдо, який проходив у Швейцарії, золоту медаль у ваговій категорії 9кг виборов заслужений майстер спорту України Роман Гонтюк. Його почин підтримала майстер спорту міжнародного класу Тетяна Чик, яка перемогла на чемпіонаті Європи з самбо, що відбувався у Сербії і Чорногорії. Тоді ж уперше за двадцятирічну історію жіноча волейбольна команда «Галичанка» здобула срібний комплект нагород чемпіонату України серед команд суперліги, а баскетбольний клуб «Тернопіль» став срібним призером чемпіонату України серед чоловічих команд вищої ліги.
Важливим досягненням ТНЕУ є інфраструктура, яка забезпечує не лише належну навчально матеріальну базу, а й відповідні житлові і побутові потреби студентів і працівників: 11 навчально-лабораторних корпусів, 2 спортивні корпуси, 5 гуртожитків, кільканадцять господарсько-допоміжних споруд. В університеті функціонують санаторій профілакторій, терапевтичний, стоматологічний, фізіотерапевтичний кабінети, а також кабінети масажу, лікувальної фізкультури, емоційного розвантаження, процедурний, рефлексотерапії, теплолікування, водолікувальний відділ, аерофіторій, їдальні, кафе, буфети тощо.
Керівництво ТНЕУ звертає неабияку увагу на соціальну захищеність викладачів, допомагаючи їм у вирішенні житлових проблем, виділяючи ділянки для будівництва, виплачуючи премії. Адже, за словами ректора С. І. Юрія, «робота в університеті може бути плідною тільки у тому випадку, якщо ми створимо належні умови для роботи кожного працівника, коли в університеті пануватиме дух творчості, навчання і науки, почуття любові і гордості за свій навчальний заклад і свою роботу. Цього не можна досягти ні наказами, ні рішеннями, ні постановами». Працівники мають можливість зміцнити здоров'я на базах відпочинку «Оселя університетська» в Сакському районі (Крим) та Сваляві (Закарпаття). Закінчується спорудження ще однієї кримської бази – у Форосі. Багато працівників поліпшують своє здоров'я на пільгових умовах в інших санаторіях і на базах відпочинку.
Знаменним для Тернопільського національного економічного університету став 2006 p. – рік 40-річчя заснування. «Ювілей у житті навчального закладу, – відзначав з цього приводу на урочистих зборах ректор Сергій Юрій, – це винятковий привід з гідністю оцінити власну самобутність, підвести підсумки, побудувати нові сміливі плани. Це сорок років багаторічної копіткої праці не одного покоління талановитих науковців, педагогів і студентів. Це особистості, які наполегливою працею досягли значних успіхів у науці і освіті України й заслуговують на визнання сучасників та особливу шану нащадків. Історія університету увічнює імена людей, які вболівають за державу, за долю науки, за рідну альма-матер».

З нагоди ювілею колектив університету привітали Президент України Віктор Ющенко, Міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко, Голова Національного банку України Володимир Стельмах, Голова Державної митної служби України Олександр Єгоров, керівник апарату Верховної Ради України Валентин Зайчук, перший заступник Міністра освіти і науки України Андрій Гуржій, радник Голови Верховної Ради України Петро Кіндрат, голова інспекції навчальних закладів України Олександр Бурлаков, академіки НАН України Валерій Геєць і Микола Чумаченко, народні депутати України, ректори багатьох вищих навчальних закладів України і світу, керівники обласних управлінських структур.

Кульмінаційним моментом ювілейних урочистостей став приїзд найвідомішого випускника, а нині Президента України Віктора Ющенка. Відзначивши важливість доступу до сучасних інформаційних технологій, він у рамках святкування відкрив університетську бібліотеку електронних ресурсів. Віктор Андрійович також пригадав скромні бібліотеку і читальну залу часів свого студентства, де могло вміститися осіб 50. «Але мені тоді здавалося, – з ностальгією згадував колишній випускник, – що це велика махина з таким фондом, це така бездонна країна, яку треба вивчати».

Взявши участь в урочистому розширеному засіданні вченої ради університету, глава держави у своєму вітальному слові наголосив, що дуже цінує Тернопільщину, яка дала йому все, що він сьогодні має, а найперше – громадянську позицію. «Я і нині пригадую наш інститут до кожної тріщинки. – зазначив Віктор Андрійович. – Пам'ятаю кожну аудиторію, в якій мені довелося навчатися. Пригадую, як ми гордилися тим, що у нашому інституті з'явився перший доктор наук. Зараз тут викладає аж 70 докторів».
Під час святкування 40-річчя університету групу викладачів, працівників і студентів відзначено почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, обласної державної адміністрації, обласної ради, управління освіти і науки, профспілок, званнями почесний професор університету, преміями та цінними подарунками.

У своє п'яте десятиліття Тернопільський національний економічний університет вступає зі значними здобутками та великими надіями і перспективами на майбутнє. Сьогодні – це добре згуртована команда, колективний розум, в якому поєднані досвід і мудрість старших, стрімкість і запал молодих. Це велика довіра і ще більша відповідальність, це суперечки і дискусії, тривалі наукові пошуки й успіхи, а найголовніше – це могутня сила, спрямована на виконання важливої суспільної справи.