Минуле університету
У середині 60-х років ХХ ст. стало очевидним, що без певної лібералізації та демократизації господарської системи колишнього Радянського Союзу, покращення управління економікою на основі стимулювання виробництва, удосконалення планування, розширення ініціативи і господарської самостійності підприємств країна зайде в глухий кут. У зв’язку з цим невдовзі почала здійснюватись господарська реформа.
Для переходу до економічних важелів господарювання потрібні були добре підготовлені спеціалісти – економісти вищої кваліфікації. Особливо не вистачало таких фахівців у Західному регіоні України. В 1966 р. місцеві органи влади й управління зробили розрахунок забезпечення кадрами колгоспів, радгоспів, об’єднань «Сільгосптехніки». Картина вийшла невтішною: практики, тобто працівники без освіти, становили 24,8% всіх кадрів, спеціалісти із середньою, в т. ч. середньою спеціальною освітою – 58,1%, з вищою освітою – лише 17,1%. Не кращим було й забезпечення фахівцями підприємств промисловості, закладів фінансів, банківських установ тощо.
Якщо у східних і центральних областях республіки тоді функціонували вищі навчальні заклади (ВНЗ) економічного профілю – Київський та Одеський інститути народного господарства, Харківський інженерно-економічний інститут – то на західних теренах не було жодного. Розвиток господарства, потреба піднесення ефективності виробництва не лише в кількісному, а й в якісному вимірі вимагали створення тут економічного вищого навчального закладу.
На той час (у 60-х роках) посаду міністра фінансів Української РСР обіймав уродженець Західної України Анатолій Барановський, який домігся у Москві створення в західному реґіоні нового ВНЗ для підготовки економічних кадрів. Спочатку розглядалося кілька міст, зокрема Рівне, Луцьк і Тернопіль, та, зрештою, перевагу віддали останньому.
Першим кроком у становленні навчального закладу був наказ Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР від 30 червня 1966 р. № 418, згідно з яким на виконання постанови ЦК Компартії України та Ради міністрів УРСР у Тернополі було відкрито відділення фінансово0економічного факультету Київського інституту народного господарства ім. Д. С. Коротченка (1966–1967 рр.). Завідувачем відділення було призначено 37-річного кандидата економічних наук, доцента Тернопільського медінституту Леоніда Олексійовича Каніщенка – людину, за словами підлеглих, вольову, сувору, але справедливу. «Коли мені запропонували очолити філію КІНГ, – згадує він, – то я, після якогось хвилинного розгублення, погодився. Це можна назвати сміливістю, адже був молодий, не мав досвіду. Однак сумнівів, що вчинив неправильно, не було ніколи…».
Уже 1 липня 1966 р. Л. О. Каніщенко, згідно з дорученням ректора КІНГ Олексія Короїда, отримав повноваження прийняти на баланс інституту навчально-лабораторні приміщення та провадити фінансово-господарські операції, пов’язані з організацією відділення фінансово-економічного факультету. Невдовзі на дверях однієї з кімнат приміщення Тернопільської обласної станції юних техніків (нині корпус № 4) з’явилася табличка «Тернопільське відділення КІНГ». Там розмістився весь колектив новоствореного закладу. У той самий час рішенням Тернопільського облвиконкому відділенню було передано триповерхову будівлю колишньої школи-інтернату (нині корпус № 2). До початку навчальних занять там встигли облаштувати 2 лекційні зали на 8і 10місць, 1аудиторій на 3місць кожна, читальну залу на 6місць, бібліотеку (50 кв. м), так звану ленінську кімнату (40 кв. м), адміністративне приміщення (100 кв. м), гуртожиток (300 кв. м) на 5місць, який розташовувався на першому поверсі, а також їдальню (150 кв. м) на 10місць, душові на 16 осіб, студентську кухню при гуртожитку та механічну пральню.
Найактуальнішою була кадрова проблема, оскільки спеціалісти – вихідці з інших регіонів, не затримувались довго на своїх посадах. Тому, дбаючи про перспективу, виховували місцеві кадри. На роботу Л. О. Каніщенко брав людей молодих, талановитих, які мали певний доробок і могли займатися не лише навчально-виховною, а й науковою роботою.
У Тернопільському відділенні КІНГ (ТВ КІНГ) спочатку працювали 5 штатних викладачів і 12 із погодинною оплатою, а також кілька адміністративно-господарських і допоміжних працівників. Першими штатними викладачами відділення, окрім самого доцента Л. О. Каніщенка, який викладав політекономію, були: О. Ф. Бабінський – старший викладач фізичного виховання, М. І. Дядьо – старший викладач історії КПРС, Ю. І. Фатєєва – викладач іноземних мов (англійської та німецької), Г. С. Шевело – старший викладач вищої математики.
Погодинниками в 1966/67 н. р. працювали М. М. Березовський, який викладав медичну підготовку, В. М. Гладкий – етику і естетику, Д. М. Бабінець – технологію, Б. Д. Лановик – економічну історію, Г. К. Новосад – французьку мову, П. М. Холява – економічну географію та ін.
До адміністративно-управлінського персоналу належали завідувач навчальної частини В. В. Сігаєв, інспектор з кадрів Г. О. Якимець, завідувач господарства В. П. Зятківський, головний бухгалтер Г. П. Фещак, лаборант Л. С. Дениско. Першими технічними працівниками відділення були Н. В. Бойко, М. С. Гураль, О. В. Культматицька, М. І. Кусинь. Розпочала роботу приймальна комісія. Відповідно до плану, на денну форму навчання передбачалося прийняти 75 студентів, у тому числі за спеціальністю «фінанси і кредит» – 5осіб, за спеціальністю «бухгалтерський облік» (спеціалізація «облік у сільському господарстві») – 25 осіб.
Заяви від абітурієнтів приймались аж до 10 серпня, оскільки організаційний період дещо затягнувся. Вступні випробування тривали до 1 вересня. Як згадують тодішні абітурієнти, конкурс був великий – 8 осіб на місце. Вступники складали іспити з математики (письмово й усно), географії, української чи російської мови та літератури (твір). Безпосередній процес складання іспитів відбувався в приміщенні обласної станції юних техніків (нині корпус № 4).
Cтудентами І курсу ТВ КІНГ стали кращі випускники шкіл, а також ті, хто мав практичний досвід роботи, з Тернопільської, Вінницької, Хмельницької, Рівенської, Волинської, Чернівецької, Львівської та інших областей. 12 вересня 1966 р. разом з початком навчання розпочався довгий і нелегкий, але по-своєму прекрасний і незабутній шлях студентства. На відкритті були присутні ректор КІНГ, член-кореспондент АН УРСР О. Короїд та одна з найдосвідченіших працівників КІНГ, начальник навчального управління О. Малиніна. Першу лекцію прочитав завідувач відділення Л. О. Каніщенко, який передусім закцентував увагу на тому, що через певний час відділення перетвориться на окремий потужний ВНЗ із великими перспективами. Так відкрилася перша сторінка історії університету.
«Осінь 1966 року... І ми, перші студенти Тернопільського відділення КІНГ, приступили до навчання, – згадує представниця першого набору Ольга Білоус (Завадинська), нині ректор приватного Тернопільського інституту економіки і підприємництва. – Водночас ми робили все, аби наш корпус виглядав привітно і затишно: оформляли його стендами, каліграфічно, красиво малювали розклади занять. Були постійно чимось задіяні: у спорті, у художній самодіяльності. Усі 4 роки тривали добудови, тому допомагали будівельникам. Їздили в колгоспи на збирання врожаїв, виступали з художньою самодіяльністю в містах і селах Тернопільщини. Придумували сценарії і проводили у підвальному «кабачку» вечірки, на які запрошували відомих людей. А перед іспитами ночами посилено вчилися: і в гуртожитку, і в аудиторіях щільно зачиняли вікна, аби світло не пробивалося назовні, ... Хоча суворий контролер знав, де ми. Це був наш ректор – Леонід Олексійович Каніщенко. І це дисциплінувало нас, спочатку таких чужих, з різних реґіонів України – Харківщини і Луганщини, Хмельниччини і Волині, Дніпропетровщини і Чернігівщини... Та ми швидко здружилися, зріднилися. І хоча ректор сварив нас за міні-спіднички, за модні зачіски, ми знали, що він нас усе-таки любить, бо завжди турбувався і був поруч. А ще з нами були досвідчені педагоги‑практики, які цікаво і дохідливо подавали знання з усіх предметів».
Важливим чинником щодо забезпечення життєдіяльності новоствореного навчального закладу було формування відповідної управлінської бази. Для надання допомоги завідувачу відділення Л. О. Каніщенку з його ініціативи було створено два діючих органи ТВ КІНГ: виробнича нарада викладачів і технічних працівників та методична і наукова комісії.
Уже 5 вересня 1966 р., коли виникли труднощі з початком навчального процесу, відбулося перше засідання виробничої наради викладачів і технічних працівників відділення. На ньому було ухвалено конкретні заходи щодо завершення всіх підготовчих робіт з організації навчального процесу та формування навчально-виробничої бази.
Двічі на місяць засідала методична і наукова комісії відділення. На першому засіданні 8 вересня 1966 р. було розглянуто питання про завдання викладацького складу на 1966/67 н. р., затверджено плани навчальної, методичної і наукової роботи, узгоджено розклад занять на перший семестр та графік взаємовідвідування викладачами лекцій і семінарів.
Упродовж вересня–жовтня 1966 р. викладацький і допоміжний персонал було вже зібрано, навчально-методичну базу підготовлено, аудиторії та гуртожиток відремонтовано, необхідними меблями та інвентарем обладнано навчальні, адміністративні і побутові приміщення. Окремі кімнати відвели під кабінети політекономії, історії партії, математики, цифрових машин, іноземної мови, економічної історії і географії, технології промисловості. Там також проводилися практичні й лабораторні заняття.
Проте не вистачало ще лабораторій, спортивну залу доводилося орендувати, через відсутність адміністративних приміщень завідувач і викладачі зосереджувалися в кімнаті з одним телефоном на всіх.
З перших днів відкриття ТВ КІНГ розпочалося створення бібліотеки. Вже станомна 1 січня 1967 р. у бібліотеці, якою завідувала С. Гудима, налічувалося 3677 книжок, щоправда, більшість із них (2396 примірників) була суспільно-політичного характеру, тобто твори теоретиків марксизму-ленінізму, матеріали партійних з’їздів тощо. Необхідних підручників і методичних посібників не вистачало. На цьому наголошував і завідувач відділення Л. О. Каніщенко: «Вже три роки з більшості дисциплін підручники не перевидаються, – зазначав він в інтерв’ю кореспондентові газети «Вільне життя». Ми налагодили контакти з книготоргами не тільки сусідніх областей, а й Києва, Москви. Проте і в їхньому розпорядженні такої літератури немає».
Враховуючи нестачу необхідних підручників і методичних посібників та з метою передання й узагальнення викладацького досвіду, у відділенні щомісячно проводилися взаємовідвідування лекцій і практичних занять, рецензувались окремі тексти лекцій викладачів, обговорювалися теоретичні й методичні питання зі споріднених дисциплін, нові видання тощо. Підсумки цієї роботи щомісячно аналізувалися на засіданні методичної і наукової комісії.
Викладацький колектив відділення, передусім його штатні працівники, відразу зайнялися науковою роботою. Так, склавши кандидатські мінімуми, старший викладач М. Дядьо вступив до заочної аспірантури, а завідувач навчальної частини В. Сігаєв був закріплений до Київського інституту народного господарства для написання дисертації. Два кандидатських іспити склала старший викладач Г. Шевело, один – викладач Ю. Фатєєва. Найактивніше працював у цій царині завідувач Л. О. Каніщенко, який опублікував кілька наукових статей.
Істотно обмежувала можливості організації наукової роботи у Тернопільському відділенні відсутність кафедр. Це пояснювалося незначною кількістю викладачів і недостатнім досвідом колективу в цій сфері. Однак компенсувалося тим, що всі викладачі відділення для надання їм допомоги в навчально-методичній і науковій роботі були прикріплені до відповідних кафедр КІНГ.
Досить швидко відбулося освоєння навчально-методичних азів, нових форм і методів викладання. А от науковий потенціал навчального закладу набувався десятиліттями. У той період, як уже зазначалося, з викладацького штату лише один Л. О. Каніщенко мав науковий ступінь кандидата економічних наук і вчене звання доцента. Співпраця викладачів ТВ КІНГ з колективами відомих кафедр престижного столичного ВНЗ відкрила перед ними перспективи фахового та наукового зростання, наприклад, викладання економічної історії, що для Тернополя було абсолютно новим явищем. Викладачі цієї дисципліни запозичували новації на кафедрі історії народного господарства КІНГ, де працювали відомі фахівці, очолювані доктором історичних наук, професором, лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка Володимиром Голобуцьким. Тепер вже науковці ТНЕУ координують в Україні навчальні програми з економічної історії, видають підручники та посібники з цієї дисципліни.
У далекому 1966 р. колектив ТВ КІНГ започаткував славні культурні та спортивні традиції закладу. Так, незважаючи на повну відсутність музичних інструментів і театрального реквізиту, протягом року діяли гуртки художньої самодіяльності. Грамотою Тернопільського міськвиконкому було нагороджено ансамбль, який посів третє місце серед жіночих колективів на міському фестивалі самодіяльного мистецтва. Спортивні команди відділення брали участь у всіх міських та обласних змаганнях, навіть Всесоюзній спартакіаді, а окремим спортсменам вдалося завоювати обласні нагороди.
Зміцнення матеріально-технічної бази ТВ КІНГ, високий рівень його навчально-методичної і наукової роботи стали підставою для чергового кроку в розвитку закладу. Наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 543 від 28 серпня 1967 р. з метою покращення якості підготовки спеціалістів та створення сприятливіших умов для розвитку ідейно-виховної, навчально-методичної та науково-дослідної роботи ТВ КІНГ з 1 вересня того самого року було реорганізовано у Тернопільський факультет Київського інституту народного господарства (ТФ КІНГ), деканом якого було призначено Л. О. Каніщенка.
Протягом 1967/68 н. р. було впроваджено три форми навчання: денну, вечірню і заочну, а кількість студентів, які навчалися на I-II курсах за спеціальностями «фінанси і кредит» та «бухгалтерський облік» (до спеціалізації «облік у сільському господарстві» додалася спеціалізація «облік у промисловості»), зросла від 75 до 515. Навчальний процес забезпечували 19 викладачів, з них 7 – з науковими ступенями.
Керівництво закладу докладало чимало зусиль і дбало про облаштування факультету. Так, з березня 1968 р. у головному корпусі (нині корпус № 2) розпочали надбудову четвертого поверху та об’єднання проміжним корпусом з будівлею СШ № 9 (нині корпус № 3), де також добудували ще один поверх. Будівництво здійснювалося за рахунок місцевого бюджету. 1 вересня 1968 р. комплекс будівель було передано факультетові. Унаслідок цієї реконструкції ТФ КІНГ налічував 3 лекційні зали (на 80, 10і 15місць), 36 аудиторій на30 місць кожна, гуртожиток на 220 місць та необхідні адміністративні й інші приміщення.
У 1970 р. ТФ КІНГ розміщувався у 3 навчальних чотириповерхових корпусах загальною площею 7750 кв. м., у т. ч. навчальною – 3962 кв. м. У корпусі № 1 (нині корпус № 2) містилися лекційні зали, 20 аудиторій, кафедри бухгалтерського обліку та аналізу, фінансів, економічних дисциплін, іноземних мов, вищої математики, економічної географії, кабінет спеціальних дисциплін, лабораторія цифрових машин, деканат вечірнього та заочного відділення, їдальня. У корпусі № 2 (нині корпус № 3) – актова зала, 16 аудиторій, кафедри марксизму-ленінізму, статистики, лічильних машин, деканат, відділ кадрів, кабінет марксизму-ленінізму, бібліотека. У проміжному корпусі – 5 аудиторій та кафедра медичної підготовки і цивільної оборони. Кафедра фізичної культури розміщувалася в гуртожитку.
Для організації навчального процесу на факультеті було також створено 20 кабінетів і 6 лабораторій, зокрема кабінети історії на 100 робочих місць, спеціальних дисциплін на 8робочих місць, лабораторії обчислювальних машин, технології промисловості та іноземної мови, для яких придбано 52 обчислювальні установки, хімічні реактиви і прилади, магнітофони, наочне приладдя та навчально-методичну літературу. Вдалося істотно поліпшити житлово-побутові умови студентів факультету. В грудні 1969 р. здано в експлуатацію новий студентський гуртожиток, в якому на кожному поверсі розташовувалися по 2 титани, 2 кухні, кімната для самопідготовки студентів. Для відпочинку обладнано відповідні кімнати з телевізором, радіолою, шахами, газетами і журналами, відкрито спортклуб. Гуртожиток був розрахований на 512 місць і забезпечив житлом 90% іногородніх студентів.
У 1970 р. розпочалося будівництво ще одного гуртожитку та єдиного серед ВНЗ міста спортивного комплексу на 500 кв. м. До 150 збільшується кількість місць у студентській їдальні.
Головною проблемою матеріальної бази ТВ КІНГ був незначний фонд необхідної навчальної та методичної літератури, особливо з таких курсів як політекономія, цифрові машини, статистика, технологія, іноземні мови, математичне програмування, економічна історія та відсутність необхідного обладнання для забезпечення викладання основних навчальних дисциплін.
Нестачу компенсували організацією додаткових консультацій, відвідуванням лабораторій сусідніх ВНЗ, машинно-лічильних станцій і обчислювальних центрів Тернополя і Львова, екскурсіями на підприємства, у колгоспи і радгоспи області, виготовленням викладачами і студентами необхідного наочного приладдя та інвентарю.
Вагомим чинником поліпшення якості підготовки спеціалістів і створення сприятливіших умов для розвитку навчально-методичної та науково-дослідної роботи на факультеті стала діяльність кафедр. Вони були організовані 1 вересня 1967 р., згідно з наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР №315 від 13 травня 1967 р.
Першими завідувачами кафедр були: Л. О. Каніщенко – загальнонаукових дисциплін, Я. М. Кізима – вищої математики і статистики, Є. С. Пастушенко – фінансово-економічних дисциплін, В. М. Гладкий – іноземних мов. Діяла також секція фізичного виховання, медпідготовки і цивільної оборони.
Зростала кількість студентів і викладачів, зміцнювалася матеріальна база. Впродовж 1967–1971 рр. у ТФ КІНГ збільшується кількість кафедр через заснування нових, роз’єднання та перепрофілювання існуючих.
Наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 327 від 13 травня 1968 р. 1 вересня 1968 р. організовано кафедру фізичного виховання, медичної підготовки і цивільної оборони, що виникла з аналогічної секції. Кафедру економічних і технологічних дисциплін розділено на кафедри економічних і технологічних дисциплін та бухгалтерського обліку і фінансів; кафедру вищої математики і статистики – на вищої математики та статистики і обліково-обчислювальних машин. Згідно з наказом № 185 від 15 квітня 1969 р., розділено кафедру економічних і технологічних дисциплін на кафедри економічних і технологічних дисциплін та економічної історії та економічної географії; кафедру бухгалтерського обліку і фінансів – на бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності та фінансових дисциплін; кафедру статистики і лічильних машин – на статистики та обчислювальних машин; кафедру фізичного виховання, медичної підготовки і цивільної оборони – на фізичного виховання та медичної підготовки і цивільної оборони.
Збільшення кількості кафедр сприяло значній активізації наукової роботи. Викладачі публікували свої статті у наукових виданнях, виступали на наукових конференціях, збільшилася кількість аспірантів. Серед перших захистили кандидатські дисертації В. Шкварець, В. Патерикін, Р. Тиркало, С. Габор, М. Кватира, В. Піча. Продовжували працювати над докторськими роботами доценти Е. Пастушенко, Я. Кізима, М. Григорович та ін.
На факультеті було започатковано науково-дослідну роботу з госпдоговірної тематики. Першою цим почала займатися кафедра обчислювальної техніки.
Щорічно проводилися звітні професорсько-викладацькі та студентські наукові конференції. У 1969 р. виникла ідея видати за підсумками звітної наукової конференції викладачів збірник статей. Тоді подібну публікацію можна було зробити лише за згодою Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР. Коли до Тернополя прибув член колегії міністерства, начальник управління вищих навчальних закладів М. Орлов, до нього звернулися за дозволом на публікацію наукового збірника. Однак чиновник відповів: «І через 10років не опублікуєте». Лише завдяки старанням декана факультету Л. О. Каніщенка і доцента, згодом першого проректора М. Григоровича збірник вийшов у Тернополі того самого року під назвою «Звітна наукова конференція (тези доповідей)». У ньому було опубліковано 29 наукових статей.
У 1970 р. факультет провів міжвузівську конференцію, де виступили 24 доповідачі, та звітно-наукову конференцію професорсько-викладацького складу, в якій взяли участь 48 викладачів. Окрім того, кафедри факультету організували 5 науково-практичних конференцій на підприємствах міста й області.
Дедалі більше наукових праць викладачів факультету стали з’являтись у фахових виданнях. Статті доцента Я. Кізими вийшли у «Віснику Академії наук УРСР», доцента М. Григоровича – у всеукраїнських політичних часописах, викладача Б. Лановика – у загальносоюзному журналі «Сахарная промышленность». Загалом лише за 1969/70 н. р. викладачі факультету опублікували 97 наукових статей.
Поряд із викладацькою пожвавилася й наукова робота студентів. При кожній кафедрі було створено 1-2 студентські наукові гуртки, в кожному з яких працювали близько 2осіб. Керівниками призначали кращих науковців. У 1967/68 н. р. на факультеті працювали 9 студентських гуртків і 17 секцій, в яких брали участь 352 особи. Практикувалося проведення засідань кафедр, на яких студенти звітували про наукову роботу.
1 червня 1968 р. відбулася Тернопільська міжвузівська теоретична конференція-конкурс студентських праць з проблем суспільних наук. У квітні наступного року на обласному конкурсі студентських наукових праць вже 26 студентів ТФ КІНГ були нагороджені похвальними грамотами та преміями.
Перемагали студенти і на республіканському конкурсі в Києві. У 1969 р. роботу Н. Леськів було удостоєно першої премії, вона увійшла до 20 кращих в Україні. Через рік дипломом І ступеня на республіканському конкурсі відзначили студентку ТФ КІНГ О. Сус, а Н. Леськів отримала диплом ІІ ступеня.
29 листопада 1968 р. на базі існуючих на факультеті наукових гуртків було створено Студентське наукове товариство (СНТ), яке очолювала рада з 9, а згодом з 15 осіб, обрана на спільних зборах членів усіх гуртків. Основним завданням СНТ було здійснення систематичного контролю за ефективністю роботи студентських наукових гуртків, підготовка і проведення студентських наукових конференцій та конкурсів на кращу наукову студентську роботу. В 1970 р. під егідою СНТ було проведено звітну студентську конференцію, в якій взяли участь 74 доповідачі. Сім студентських наукових робіт було висунуто на республіканський і 19 – на обласний конкурси.
Надзвичайно активними студенти ТФ КІНГ були і в громадському житті. «Хотілося видавати свою інформацію, а як? – згадує Віталій Мельник, нині доцент, заступник декана факультету обліку і аудиту. – У мене виникла ідея створити свій (студентський) радіовузол. Оскільки я був головою студентської ради, то мав можливість використати радіопідсилювач «Казахстан», який придбали для проведення студентських вечорів. Отже, на свій розсуд, без дозволу, від’єднав на даху навчального корпусу ввід міської радіомережі, увімкнув, і радіовузол готовий. Кілька разів я зі своїми товаришами В. Смиричинським (нині доцентом кафедри державного і муніципального управління) і В. Гуранковим виступали з різною інформацією через радіотрансляційні гучномовці гуртожитку та адміністративних кабінетів аж доти, доки нам ректор заборонив це робити. На той час необхідно було мати спец-допуск до засобів масової інформації».
З ініціативи студентів В. Мельника та В. Смиричинського створено факультетську фотолабораторію. Саме завдяки їм зберігся перший фотолітопис навчального закладу. Згодом цю справу продовжив штатний фотограф навчального закладу Михайло Бенч.
З 1 вересня 1969 р. для поглиблення знань студентів при ТФ КІНГ почав діяти факультет громадських професій (ФГП), який складався з двох відділень: підготовки молодого лектора і журналістики. Програму було розраховано на два роки. Один-два рази на місяць студентам читали методичні лекції, проводили практичні заняття.
На відділенні майбутніх лекторів викладали доценти факультету В. П. Шкварець, О. У. Краглик, кандидати економічних наук О. Г. Пекун, М. В. Гаглазов, викладач А. І. Комарова, доценти медичного інституту Л. М. Карпов, А. С. Алмашій, доцент педагогічного інституту Г. Ю. Кікець і старший викладач цього закладу С. Г. Каліберда та ін. Тематика лекцій містила питання майстерності лектора, застосування технічних засобів, підготовки лекцій. Потім слухачі самостійно розробляли тексти, мали прочитати для населення не менше п’яти залікових лекцій.
Організовано відбувалися заняття також на відділенні журналістики. Зустрічі з працівниками редакцій обласних газет «Вільне життя» і «Ровесник», практичні заняття з літературного редагування, макетування, техніки випуску газети, шістдесятигодинна програма з історії преси, її теорії і практики – все це не пройшло марно. Часто з’являлися в багатотиражних, районних, обласних і республіканських газетах інформації, репортажі, статті вихованців відділення журналістики; різноманітнішими, цікавішими, багатшими у стильовому і художньому відношенні стали – а це було основною метою – стінні газети факультету.
За два роки ФГП закінчили 30 студентів на відділенні підготовки молодого лектора і 15 – на відділенні журналістики. Вони не лише отримали другу професію, а й розширили діапазон знань, збагатилися новим матеріалом. Серед перших випускників, які отримали посвідчення з присвоєнням відповідної кваліфікації, були Л. Гнєдова, З. Світловська, Л. Закревська та ін.
У 1969/70 н. р. на факультеті було створено добровільну народну дружину, яка налічувала 225 студентів і викладачів. Її командиром став старший викладач кафедри фізвиховання О. Бабінський.
Певних успіхів колектив ТФ КІНГ досяг у художній самодіяльності. Було організовано студентський хор у складі майже 100 осіб, естрадний оркестр (9 осіб), духовий оркестр (14 осіб), вокальний жіночий ансамбль «Нічия» (9 осіб), хореографічний колектив (18 осіб), гуртки художнього читання і драматургії. Студенти проводили святкові концерти, вечори, вогники, КВК, вечорниці, а також брали участь в оглядах художньої самодіяльності. У 1967 р. дипломом ІІ ступеня фестивалю самодіяльного мистецтва в Тернопільській області нагороджено танцювальний колектив, а дипломом ІІІ ступеня – жіночий вокальний ансамбль факультету. У 1969 р. на міському та обласному оглядах художньої самодіяльності цей ансамбль відзначено дипломом ІІ, а хор – ІІІ ступеня. Тоді ж за відмінний виступ на «Концерті дружби» в Києві почесними грамотами КІНГ нагороджені хоровий і танцювальний колективи факультету. Уцих виступах особливо відзначилися активні учасники художньої самодіяльності Христина Бутковська та Ігор Якобчук.
Упродовж 1969/70 н. р. було значно зміцнено матеріальну базу художньої самодіяльності: закуплено музичні інструменти, для ансамблю придбано українські національні костюми.
На факультеті активно проводилася спортивно-масова робота. Упродовж 1969/70 н. р. працювали 11 спортивних секцій, у яких займалися понад 230 осіб. Збірні команди факультету брали участь у всіх змаганнях міста та області. Відбувалися факультетські спартакіади, товариські змагання з ігрових видів спорту з командами інших тернопільських ВНЗ, організовувались туристичні походи в печери с. Кривче, в Карпати. У 1970 р. було організовано і проведено першу спартакіаду факультету з 5 видів спорту – баскетболу, волейболу, легкої атлетики, настільного тенісу і легкоатлетичного кросу.
Неодноразово збірні команди легкоатлетів, лижників, тенісистів, волейболістів, баскетболістів ставали чемпіонами і призерами міських та обласних турнірів. Так, в першій зимовій спартакіаді студентської молоді колектив факультету посів I місце, в 1970 р. чемпіоном міста стала збірна команда лижників, дипломом ІІІ ступеня в міській естафеті нагороджено легкоатлетів; збірна команда хокеїстів перемогла в чемпіонаті обласної ради товариства «Буревісник». У збірних командах області студенти факультету виступали на республіканських змаганнях. Студентка А. Старовойт на республіканських змаганнях з лижного спорту стала другою на 10-кілометровій дистанції, виконавши норматив першого спортивного розряду.
У березні 1970 р. на факультеті відбувся спортивний вечір, гостями якого були відомі спортсмени республіки та області, серед них – ректор Львівського інституту фізкультури, заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР, доцент В. Андрієвський, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи В. Новохатько, учасник Олімпійських ігор у Ґельсінкі, майстер спорту І. Комаров, майстри спорту В. Ракаєв, Л. Кагарлицький, В. Балабанов та ін.
Не залишилося поза увагою керівництва і дозвілля студентів, для яких неодноразово організовувались і проводилися диспути, вечори відпочинку, запитань і відповідей, читалися лекції на різні теми. Надзвичайно цікавими були програми засідань студентських клубів «Шукачі» та «Українські вечорниці», на які запрошували учених, письменників, артистів драматичного театру, композиторів, поетів, новаторів виробництва, інших відомих людей.
У вільний від навчання час студенти факультету упорядковували територію навчального закладу, допомагали у збиранні врожаю, працювали у будівельних загонах. Одні споруджували на Кустанайщині (Казахстан) житлові й господарські будівлі, виступали у вільний від роботи час з концертами, організовували за участю місцевого населення спортивні змагання тощо. Інші будували Микулинецький бетонний завод. Два загони працювали на полях Криму й Одещини, а ще два – на реконструкції навчального корпусу і спорудженні гуртожитку факультету.
У 1970 р. ТФ КІНГ відсвяткував перший випуск підготовлених ним 73 фахівців. Семеро з них – Надія Леськів, Євген Познахівський, Теодозія Синишина, Віталій Журавель, Галина Пархонюк, Микола Шлапко і Віталій Мельник – отримали дипломи з відзнакою.
Особливий слід у душах перших випускників залишили їхні викладачі, зокрема декан факультету Л. О. Каніщенко. Не шкодуючи власного часу, він разом зі студентами і культпоходи в кіно здійснював, і зі студентськими загонами їздив, і досі пам’ятає всіх випускників поіменно.
Взаєморозумінню в стосунках, чуйності, людяності, мужності, оптимізму, позитивному мисленню навчала своїх перших студентів і продовжує це робити нині доцент Юлія Іванівна Фатєєва. Той заряд любові, який отримуєш в юності, пронесеш через усе життя. «Все було: і КВК, і «Кабачок 12 стільців», і поїздки в Карпати, і цікаві вечори... – з вдячністю згадує одна з перших випускниць Віра Інюшева про Ю. І. Фатєєву. – Всюди з нами була вона – добра, чуйна, але не мама і не викладач, а старша подруга, розумна й нестандартна». Важливим в історії нашого закладу став 1971 р., коли міністр вищої і середньої спеціальної освіти УРСР на виконання постанови Ради міністрів СРСР № 58від 22 липня 1970 р. «Про організацію Тернопільського фінансово-економічного інституту», відповідної постанови Ради Міністрів УРСР № 435 від 24 серпня 1970 р. та наказу Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР № 542 від 7 серпня 1970 р. видав наказ № 848 від 11 грудня 1970 р. про організацію з 1 січня 1971 р. на базі факультету ТВ КІНГ Тернопільського фінансово0економічного інституту (ТФЕІ) (1971–1989 рр.). Виконувачем обов’язків ректора, а невдовзі ректором ТФЕІ було призначено Л. О. Каніщенка.
«Події розвивалися настільки бурхливо – згадував згодом перший ректор, а нині професор, академік, віцепрезидент Академії педагогічних наук України Л. О. Каніщенко, – що за неповних п’ять років створили самостійний заклад вищої освіти. Однак за цим – величезна робота. Приміром, якщо у перший рік ми мали всього 4 викладачі, то через чотири роки – уже 150. І не просто викладачів. 7відсотків з них були кандидатами і докторами наук. Словом, це був потужний професорсько-викладацький штат.
Треба було працювати. І коли побачив перші результати, то зрозумів, що, незважаючи на проблеми (не вистачало викладачів, книг, приміщень, стільців...), при великому бажанні можна зробити все. Хотілось і вірилось. Не було такої наради чи засідання, де б ми не аналізували зроблене і не планували, що треба зробити. Кожен крок уперед вважався у нас надзвичайною подією. Кожний новий професор чи кандидат наук – великим досягненням. Розумію, що інколи я був надто вимогливим, навіть дещо настирливим. Але іншого виходу я не бачив».
ТФЕІ став першим в Україні вищим навчальним закладом фінансово-економічного профілю, якому в середині 1971 р., згідно з наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти України, було присвоєно другу категорію, а 1 вересня 1979 р. – першу. Тоді на території колишнього Радянського Союзу діяло всього чотири фінансово-економічних інститути – Казанський, Ленінградський, Московський і Тернопільський. Їх головне завдання полягало у підготовці кваліфікованих спеціалістів-економістів для фінансової системи, промисловості, сільського господарства і державної статистики.
У зв’язку з відкриттям ТФЕІ, в січні 1971 р. на базі факультетської створено Вчену раду інституту, яку очолив Л. О. Каніщенко. Незважаючи на те що він був наймолодшим ректором, уже невдовзі очолив Раду ректорів Західноукраїнського регіону, куди входили керівники вищих навчальних закладів Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівенської і Хмельницької областей. На своїх засіданнях Вчена рада ТФЕІ розглядала питання, пов’язані з навчально-методичною, виховною та науковою роботою кафедр, розвитком госпдоговірної тематики, прийомом на навчання вступників тощо.
Спершу, згідно з наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти № 5 від 5 січня 1971 р., в інститутісформовано три факультети: фінансово-економічний (з 1992 р. – фінансовий, декан – доцент В. П. Вихрущ), обліково-економічний (з 1992 р. – обліку та аудиту, декан – доц. С. І. Шкарабан) вечірньої і заочної форм навчання (декан – доц. А. В. Григорук), де здобували знання 1000 студентів. Їхніми наставниками були 104 штатні викладачі, в т. ч. 39 кандидатів наук і 35 – з погодинною оплатою, об’єднані у 14 кафедр (на початку 1971 р. до існуючих 11 кафедр додали ще 3 нових: кафедру бухобліку у промисловості та економічного аналізу розділено на кафедру бухобліку у промисловості й економічного аналізу; кафедру економіки та технологічних дисциплін – на кафедру економіки, організації і планування промислового виробництва і кафедру економіки, організації і планування сільськогосподарського виробництва; кафедру загальнонаукових дисциплін (марксизму-ленінізму) – на політекономії та історії КПРС, філософії і наукового комунізму (у 1972 р. останню розділено на дві самостійні кафедри: історії КПРС та філософії і наукового комунізму), а кафедру цифрових обчислювальних машин перейменовано на кафедру обчислювальної техніки та механізованого опрацюваня інформації). За стажем викладацької роботи у ВНЗ професорсько-викладацький склад інституту розподілявся так: до 5 років – 78 осіб, 5-10 років – 19, понад 10 років – 7.
До речі, на обліково-економічний факультет у 1971 р. вступив нинішній Президент України Віктор Ющенко. 1 вересня 1973 р. створено планово-економічний факультет (декан – доц. І. В. Войчишин), на якому освоювали спеціальності: «бухгалтерський облік у сільському господарстві», «планування у промисловості», «планування в сільському господарстві». У той самийчас було організовано кафедри бухобліку в сільському господарстві, технологічних дисциплін, прикладної математики, грошового обігу і кредиту. Власне, зі студентів II курсу фінансового та обліково економічного факультетів було сформовано три групи студентів (серед них був і В. А. Ющенко), які завершували навчання вже на новоствореному планово економічному факультеті.
Як згадують однокурсники В. А. Ющенка, він був вельми товариським хлопцем, який вміло поєднував навчання і дозвілля. Вже після I курсу він став інструктором з туризму і водив молодь на Говерлу. Якось не зміг вчасно повернутися з гір і пропустив день занять. Як згодом розповідав уже сам глава держави, його викликав до себе ректор Л. О. Каніщенко і суворо запитав: «Може, вам краще було б віднести свої документи в інститут фізкультури?». На щастя, цими словами конфлікт було вичерпано і Віктор Андрійович успішно продовжив навчання.
Наступним новоствореним підрозділом ТФЕІ став факультет підвищення кваліфікації (ФПК) контрольно ревізійного апарату. Його було організовано в листопаді 1973 р. для перепідготовки працівників внутрівідомчого контролю 1міністерств і відомств України нематеріальної сфери виробництва. Тут удосконалювали свою кваліфікацію керівні працівники і спеціалісти установ Держбанку СРСР, держтрудощадкас СРСР, Міністерства освіти УРСР, Міністерства охорони здоров’я УРСР, Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, Державного комітету кінематографії. Першим деканом факультету був кандидат економічних наук, доцент Михайло Володимирович Гаглазов, який працював на цій посаді до 1984 р.
Ще раніше, у грудні 1972 р., для допомоги при вступі до ТФЕІ військовослужбовцям, звільненим у запас, працюючій молоді, яка давно закінчила середні загальноосвітні заклади, створено підготовче відділення,де спочатку навчалося 10осіб. Його організатором і першим завідувачем був кандидат економічних наук, доцент М. О. Ковтонюк.
Своєрідним переломним етапом в історії ТФЕІ став 1975 р. Тоді майже на 90% змінився його керівний склад. Л. О. Каніщенка перевели на роботу до Києва, в Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти, де він пропрацював понад 17 років першим заступником міністра та певний період – виконувачем обов’язків міністра.
Після нетривалого виконання обов’язків ректора проректором з навчальної роботи А. В. Григоруком, другим ректором ТФЕІ став доктор економічних наук, професор, учасник Другої світової війни П. Д. Гуменюк. За час його керівництва (1975–1983 рр.) істотно зміцнів викладацько професорський потенціал навчального закладу. Проректором з наукової роботи став М. Олексієнко – перший доктор економічних наук за фінансовою спеціальністю на теренах Західної України. Відбувся відчутний прогрес у навчальній та науковій діяльності, матеріально технічній базі ТФЕІ.
У квітні 1984 р. навчальний заклад очолив третій ректор – кандидат економічних наук, професор О. А.Устенко (1984–2002 рр.).
Завдяки зусиллям керівництва зростання ТФЕІ продовжувалося. Передусім розширювалася мережа факультетів. 1 вересня 1975 р. виокремився факультет вечірнього навчання, деканом якого обрали кандидата економічних наук, доцента В. Є. Труша. Тоді ж було організовано нові кафедри: кафедру фінансових дисциплін розділено на кафедри фінансів та фінансів галузей народного господарства; кафедру економічної історії і економічної географії – на кафедри економічної географії та історії народного господарства і радянського права; кафедру економіки, організації і планування промислового виробництва – на кафедри економіки промисло вості та планування народного господарства; кафедру іноземних мов – на кафедри німецької мови та англійської мови; кафедру економіки, організації і планування сільськогосподарського виробництва перейменовано на кафедру економіки сільського господарства.
У 1978 р. з ініціативи Державного банку СРСР та за підтримки керівництва ВНЗ на базі двох груп спеціалізації «кредит» і двох груп спеціалізації «облік у банках» було утворено кредитно економічний факультет (з 1992 р. – банківського бізнесу), який очолив кандидат економічних наук, доцент Р. І. Тиркало. Одразу ж було здійснено перший прийом студентів на I курс.
Унаслідок поділу планово економічного факультету в 1988 р. створено факультет економічного і соціального планування (з 1991 р. – економічного і соціального розвитку; з 1992 р. – економіки і управління) та аграрно-економічний факультет (з 1992 р. – аграрного бізнесу; з 2002 р. – продовольчого бізнесу; з 2005 р. – аграрної економіки і менеджменту), який очолив кандидат економічних наук, доцент Б. Б. Гладич.
21 грудня 1988 р. на базі відділення з перепідготовки кадрів (господарських керівників) підприємств та організацій, що отримали дозвіл на здійснення зовнішньоекономічної діяльності в колишньому Радянському Союзі, яке існувало при ФПК було створено факультет зовнішньоекономічної діяльності (з 1992 р. – міжнародного бізнесу і менеджменту). Очолив його кандидат економічних наук, доцент А. М. Тибінь.
Загалом у 1988/89 н. р. у ТФЕІ функціонувало 6 факультетів, підготовче відділення та підготовчі курси (з 1968 р. – восьмимісячні вечірні, з 1973 р. – одномісячні денні, з 1977 р. – восьмимісячні заочні). Проводилася підготовка економістів із п’яти спеціальностей (зі спеціалізаціями): «планування промисловості»; «планування сільського господарства»; «фінанси і кредит» (фінанси; кредит; держстрах; фінансування і кредитування капіталовкладень); «бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності» (у промисловості; у банках; у сільському господарстві; у будівництві); «ревізія і контроль». У 1988 р. відкрито підготовку спеціалістів за новими спеціалізаціями – «ощадна справа» та «економіка і планування науково-технічного розвитку», у 1989 р. – «економіка і соціологія праці».
Паралельно розширювалася і мережа кафедр. У 1985 р. утворені три нові кафедри: господарського механізму; економіки, обліку і аналізу в будівництві; страхування і фінансів галузей народного господарства. Наступного року кафедру машинного опрацювання економічної інформації поділено на дві нові: електронних обчислювальних машин і програмування та автоматизованих систем опрацювання економічної інформації. У 1987 р. утворено нову кафедру теорії обліку, ревізії і контролю, а також перейменовано кафедри бухобліку в сільському господарстві на кафедру бухобліку і аналізу в підприємствах АПК, а кафедру економіки сільського господарства – на кафедру економіки, організації і планування в АПК.У1989 р. утворено кафедру педагогіки вищої школи і виробничої педагогіки. Загалом кількість кафедр зросла від 14 у 1971 р. до 24 у 1989 р.
З кожним роком збільшувалася кількість кваліфікованих викладачів. Якщо у 1970/71 н. р. у ТФЕІ викладали 104 фахівці, то у 1988/89 н. р. – вже 300. Це, звичайно, сприяло підвищенню рейтингу інституту, а отже, і кількість бажаючих навчатися в ньому (в т. ч. із за меж України – Росії, Молдови, Білорусі, республік Закавказзя та ін.) зросла з 2955 студентів у 1970/71 н. р. до майже 6000 у 1988/89 н. р.
Відповідно збільшилася кількість випускників – з 257 осіб у 1971 р. до 1176 у 1989 р. Всього за 1971–1989 рр. ТФЕІ підготував для народного господарства 17 618 спеціалістів. Понад 6випускників були залишені на викладацьку роботу в інституті, майже половина з них захистили кандидатські дисертації, стали доцентами.
Центром методичної роботи у ТФЕІ була методична комісія інституту, створена у вересні 1974 р. Спочатку до неї входили 27 членів на чолі з проректором з наукової роботи, доцентом А. В. Григоруком, об’єднаних у 8 секцій: методики викладання, організації навчального процесу, контролю навчально-методичної роботи, технічних методів навчання, програмованих методів контролю, наукової організації праці, організації науково-дослідницької роботи студентів, аналізу якості підготовки спеціалістів.
На засіданнях методичної комісії інституту і її секцій обговорювалися такі актуальні питання, як вивчення й узагальнення досвіду методичної роботи на кафедрах і факультетах інституту та інших ВНЗ; організація роботи щодо вдосконалення навчальних планів і програм, планування навчально-методичної роботи на кафедрах; розроблення заходів з метою підвищення теоретичного рівня занять та інтенсифікації навчального процесу; організація самостійної роботи студентів, зокрема, навчально-дослідницької їх роботи тощо.
У1980/81 н. р. уведено посаду проректора з навчально-методичної роботи. Першим на цій посаді працював з 29 грудня 1980 р. до 17 грудня 1985 р. кандидат економічних наук, доцент М. П. Тирса.
З метою подальшого вдосконалення організації навчально-методичної роботи та на виконання наказу Мінвузу УРСР № 224 від 12 травня 1981 р. в інституті було організовано лабораторію методики навчального процесу. Тут науковці надавали методичну допомогу факультетам, кафедрам і викладачам щодо впровадження у навчальний процес методів наукової організації, а також планування і організації методичної роботи; вивчали, узагальнювали і поширювали прогресивний досвід інтенсифікації навчального процесу, методику застосування технічних засобів, активних методів навчання; допомагали викладацькому складу у вивченні педагогіки і психології, оволодінні педагогічною майстерністю; брали участь у розробленні планів науково-дослідних робіт з проблем вищої освіти і контролювали їх виконання.
У квітні 1981 р. створено відділ технічних засобів навчання. У цей період починають використовувати електронно-обчислювальну техніку. За забезпеченням ЕОМ ТФЕІ посів друге місце серед економічних ВНЗ України. У 1986/87 н. р. інформаційно обчислювальний центр мав у своєму розпорядженні 44 одиниці ЕОМ, у т. ч. «ЕС-1022», «ЕС-1030», мікро-ЕОМ «Електроніка ДЗ-28» та ін. На основі універсальних ЕОМ удосконалювалось управління ВНЗ, функціонувала автоматизована система управління (АСУ ВНЗ), експлуатувалась автоматизована система навчання (АСН ВНЗ). Наприкінці 1986/87 н. р. було створено центр з 8 аудиторіями, обладнаними навчальним телебаченням.
Під час навчального процесу у ТФЕІ використовували методи активного навчання, зокрема розігрування ролей, аналіз виробничих ситуацій, ділові ігри. Серед останніх – «Мусон», «Сиріус» (кафедра бухобліку в промисловості, розробник – доцент М. С. Пушкар), «Тизар», «Матеріали» (кафедра МОЕІ, розробники – доценти М. П. Тирса, Я. В. Іващук), «Ефективність використання землі» (кафедра економіки сільського господарства, розробник – доцент Е. В. Ковба), «Умови змагання», «Товарозабезпечення» (кафедра планування народного господарства, розробники – доценти Є. В. Савельєв, Л. І. Савчук, А. Ф. Мельник, викладач Т. Е. Полякова), «Проба» (кафедра грошового обігу і кредиту, розробник – М. І. Сивульський), «Пермедо» (кафедра медпідготовки і ЦО, розробники – доценти В. В. Закревський, А. Г. Заячківський) та ін. Щорічно для студентів видавалось понад 10методичних рекомендацій з окремих навчальних дисциплін.
Для поглибленого вивчення студентами курсу грошового обігу та кредиту, а також розвитку їх науково-дослідницької роботи в 1986 р. у ТФЕІ було відкрито Науково-дослідний центр історії грошей. Це перший в Україні музей історії грошей у ВНЗ.
Значну роботу проводила комісія ТФЕІ з шефських зв’язків, яка надавала колективу Тернопільського кооперативного технікуму та школам міста й області допомогу, спрямовану на підвищення якості навчання і виховання учнівської молоді. Впродовж 1983/84 н. р. було проведено три науково-теоретичних конференції, спільні засідання кафедр політичної економії, економіки промисловості і технологічних дисциплін, бухгалтерського обліку в промисловості та відповідних циклових комісій технікуму запитань методики викладання споріднених дисциплін, прочитано багато лекцій учням і викладачам технікуму. Лише за десять років існування ТФЕІ його колектив прочитав серед населення міста і області понад 8 тис. лекцій, провів майже 20 науково-теоретичних і науково-практичних конференцій. Створення ТФЕІ сприяло активізації наукової діяльності. Першим, хто цим опікувався, став проректор з наукової роботи (15 січня 1971 р. – 25 листопада 1975 р.), кандидат економічних наук, доцент М. С. Григорович. Уже в 1970/71 н. р. до науково-дослідної роботи було залучено 96 викладачів зі 104, або майже 95% загальної кількості професорсько-викладацького складу. З них 15 кандидатів працювали над докторськими дисертаціями, 65 викладачів – над кандидатськими, 18 – над монографіями та навчальними посібниками. Впродовж навчального року 8 осіб захистили кандидатські роботи, а троє подали їх до захисту. В наукових збірниках і періодичних виданнях викладачі ТФЕІ опублікували 134 наукові праці з актуальних проблем економіки, географії, історії, математики. Знаменним для ТФЕІ став 1974 р., коли першу докторську дисертацію, яка називалася «Осесиметричні контактні задачі теорії пружності і термопружності», захистив Я. М. Кізима. Він був учасником багатьох міжнародних, всесоюзних і республіканських наукових конференцій, автором понад 3наукових праць, з них однієї монографії, мав чимало наукових задумів у галузі теоретичної і прикладної механіки. На жаль, життя талановитого вченого передчасно обірвалося в 1977 р. Естафету, започатковану професором Я. М. Кізимою, підхопили інші науковці. Так, якщо у 1974 р. у ТФЕІ був лише 1 доктор наук, то у 1989 р. – вже 16. Кількість кандидатів наук упродовж 1971–1989 рр. зросла з 35 до 154. У грудні 1979 р. з метою активізації та координації молодіжних наукових досліджень створено Раду молодих учених ТФЕІ – молодіжну організацію, що об’єднала аспірантів і молодих викладачів на засадах добровільної участі і спільності інтересів наукового спрямування. Її головою було обрано кандидата економічних наук, доцента Р. М. Березюка.
Діяльність Ради, яка з березня 1980 р. охоплювала три секції – загальних наук, конкретно-економічних наук, загальнонаукових дисциплін – передбачала проведення розширених засідань молодих учених, присвячених питанням участі в республіканських конкурсах, підготовці дисертацій, проведенню щорічних підсумкових конференцій молодих учених інституту. Значне місце відводилося науковій і методичній роботі.
Зростанню наукових кадрів надзвичайно сприяла аспірантура, відкрита у ТФЕІ згідно з наказом Держкомітету СРСР з народної освіти № 464 від 23 листопада 1988 р., постановою Держкомітету СРСР з науки і техніки № 386 від 4 листопада 1988 р. та листом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР №310-18/20 від 31.01.1989 р. Спочатку вона функціонувала з трьох наукових спеціальностей: 08.00.05 – «економіка планування, організація управління народним господарством і його галузями»; 08.00.10 – «фінанси, грошовий обіг і кредит»; 08.00.12 – «бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності».
Відповідно зростає кількість публікацій. Упродовж 1971–1986 рр. вчені ТФЕІ за результатами своїх досліджень опублікували 3715 наукових праць обсягом майже 2821 друк. арк., у т. ч. близько 10монографій. Лише за 1976–198рр. на базі інституту підготовлено і проведено три республіканські наукові конференції з проблем підвищення ефективності виробництва, якості роботи, поліпшення організації виробничого змагання.
Велике значення у підготовці науково-педагогічних кадрів мала тісна творча співдружність із провідними ВНЗ і науково-дослідними інститутами України та інших республік колишнього СРСР. ТФЕІ підтримував зв’язки з 15 спорідненими ВНЗ і НДІ шляхом проведення конференцій, спільних науково-дослідних робіт, обміну викладачами і стажистами, зокрема з КІНГ, Московським фінансовим інститутом, Одеським інститутом народного господарства, Українською сільськогосподарською академією, Московським інститутом народного господарства ім. Г. Плеханова, Ленінградським і Рязанським фінансово-економічними інститутами, Московським всесоюзним заочним фінансовим інститутом та ін.
Ділові зв’язки зі спорідненими кафедрами інших ВНЗ підтримували і випускові кафедри. Кафедра фінансів підтримувала ділові контакти з кафедрою фінансів Московського фінансового інституту, кафедра бухгалтерського обліку в промисловості – з аналогічною кафедрою Ленінградського фінансово-економічного інституту, кафедрою бухгалтерського обліку та економічного аналізу Білоруського інституту народного господарства тощо.
Для обміну досвідом, надання допомоги в організації наукової роботи, підвищення науково-теоретичного рівня підготовки молодих науковців кафедри інституту щорічно запрошували провідних спеціалістів. Кафедра економічної географії запрошувала професора М. П. Пистуна з Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; кафедра статистики – професорів Г. І. Бакланова, В. Е. Адамова, Г. С. Кильдешева, А. В. Головача з Московського економіко статистичного інституту та КІНГу; кафедра прикладної математики – професорів В. Г. Коломійця і О. В. Ликова з Інституту математики АН України; кафедра фінансів – заступника начальника головного управління Держстраху України І. П. Козловського, начальника управління кадрів Міністерства фінансів України К. К. Якуненка; кафедра лічильних машин – професорів Б. Н. Блажкевича, М. Г. Твердохліба; кафедра економічного аналізу – завідувача кафедри Московського фінансового інституту, професора П. П. Новиченка та завідувача кафедри Білоруського інституту народного господарства, професора В. І. Стражева; кафедра бухобліку в промисловості – професора, члена-кореспондента АН України М. Г. Чумаченка та ін.
Чимало викладачів ТФЕІ підвищували кваліфікацію у ВНЗ Києва, Львова, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербург), Тарту, на кафедрах Тернопільського педагогічного інституту, на підприємствах міста, у Всесоюзному проектно-конструкторському технологічному інституті світлотехнічної промисловості, Міністерстві легкої промисловості Білорусі, виробничо-аграрному об’єднанні «Поділля».
Важливим кроком на шляху до організації проведення науково-дослідних робіт для підприємств і організацій на госпдоговірних засадах було створення при ТФЕІ наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 248 від 26 квітня 1971 р. науково-дослідного сектору (нині – науково-дослідна частина). Його очолив за сумісництвом кандидат економічних наук, завідувач кафедри обчислювальної техніки і механізованого опрацювання економічної інформації В. І. Патерикін.
Упродовж 1971–1973 рр. в інституті проводилися наукові дослідження в галузі радіоелектроніки. В той період формувалися перші колективи дослідників на чолі з А. О. Саченком, Я. В. Бучинським, З. І. Домбровським та ін. За результатами досліджень створено новітні прилади для різних галузей народного господарства, в т. ч. оборонної, отримано свідоцтва на винаходи. Економічний ефект від впровадження завершених розробок у виробництво за період 1971–1974 рр. склав 2 624 200 крб.
У 1975–1978 рр. науковці ТФЕІ отримали 46 авторських свідоцтв, тоді як три інші економічні ВНЗ України разом за той самий період – лише 36. Домінування інституту у винахідницькій діяльності серед економічних ВНЗ республіки продовжувалося й надалі. Загалом за 1971–1982 рр. науковці інституту стали авторами понад 100 авторських свідоцтв на винаходи. Було виготовлено прилад, який давав змогу підвищити точність вимірювання температури в технології виготовлення мікросхем. Його було запроваджено у виробництво у Київському виробничому об’єднанні «Кристал», що дало річний економічний ефект 168 тис. крб.
Зростав обсяг госпдоговірних робіт. Якщо у 1971 р. він становив 148 тис. крб., у 1980 р. – понад 510 тис. крб., то в 1985 р. – 812 тис. крб., причому середня кошторисна вартість однієї госпдоговірної теми сягала 68 тис. крб., що було найвищим показником серед економічних вищих навчальних закладів України.
Важливо, що у виконанні госпдоговірної тематики брали участь і студенти, зокрема, лише за 1981/82 н.р. –289 осіб. Чимало з них призвичаювалися до науково-дослідницької роботи під час навчальної та виробничої практики, географія якої постійно розширювалася. Якщо спочатку студенти ІІІ–ІV курсів проходили її переважно на промислових і сільськогосподарських підприємствах західних областей України – Тернопільської, Львівської, Чернівецької, Волинської, Рівненської, то пізніше – і за межами України.
Водночас зі зростанням обсягів збільшувалася й економічна ефективність науково-дослідних робіт. Так, якщо за 1971–1975 рр. економічний ефект від впровадження результатів наукових досліджень у виробництво становив понад 3 млн крб., за 1976–198рр. – майже 4 млн крб., то за 1981–1985 рр. – понад 6,4 млн крб., а за два наступні роки (1986–1987) – ще понад 3,2 млн крб. Науковці лише за 1981–1986 рр. отримали близько 70 авторських свідоцтв і бронзових медалей на Виставці досягнень народного господарства СРСР.
Особлива увага приділялася подальшому розвитку наукових досліджень для об’єднань, підприємств, організацій і господарств Тернопілля. Вчені ТФЕІ брали участь у виконанні чотирьох цільових комплексних програм, що здійснювалися в Тернопільській області і Західному регіоні України загалом: «Науково технічний прогрес», «Агрокомплекс», «Труд» і «Цукор». За 1971–198рр. інститут розробив для народного господарства Тернопільщини 36 тем загальною вартістю 462 тис. крб., у т. ч. для промисловості і будівництва – 19 тем вартістю 206 тис. крб., для сільського господарства – 17 тем вартістю 256 тис. крб. Якщо у 1984 р. обсяг науково дослідницьких робіт для народногосподарського комплексу області становив 89,6 тис. крб., то у 1988 р. – 261 тис. крб.
Інститут разом з підприємствами створив 9 навчально виробничих об’єднань: з комбайновим заводом, виробничим об’єднанням «Ватра», обласною конторою Держбанку СРСР, об’єднанням «Тернопільпромбуд», Тернопільським райміськфінвідділом, заводом штучної шкіри, Тернопільською райміськінспекцією Держстраху, з колгоспом «Поділля», радгоспом «Тернопільський». Крім цього, випускові кафедри організовували на виробництві свої філіали, в яких навчалися як студенти, так і слухачі ФПК. Станом на 20 грудня 1988 р. налічувалося 10 таких філіалів, зокрема у ВО «Ватра», бавовняно прядильному комбінаті, Львівському виробничому об’єднанні «Конвеєр» та ін. Там проводилися бюджетні наукові дослідження, виробнича практика студентів, спільні конференції і семінари з актуальних проблем.
Інститут активно використовував таку форму допомоги народному господарству, як укладання договорів про науково технічну співпрацю. Відповідно до договору з Тернопільським міськвиконкомом викладачі кафедри автоматизованих систем опрацювання економічної інформації допомагали в розробленні автоматизованої системи «Квартирний облік». Учені інституту також проводили цикли лекцій і семінари з вивчення ЕОМ для працівників торгівлі області і Тернопільського конструкторського бюро дослідних робіт.
З метою підвищення ефективності науково-дослідних робіт у ТФЕІ було організовано три науково-дослідні лабораторії: «Наукагропром» з удосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі (при лабораторії було також створено консультативну раду «ТФЕІ Облагропром» для методичної допомоги господарствам АПК); галузеву науково дослідну лабораторію автоматизованих систем збору й опрацювання інформації, де розроблялося програмне забезпечення модулів сполучення з об’єктом і принципів побудови автоматизованих систем; лабораторію інформатики й обчислювальної техніки, де вирішували проблеми збору, передавання, зберігання, опрацювання й інтерпретації інформації.
У квітні 1987 р., згідно з наказом ректора, було створено Клуб ділових зустрічей, головою організаційної ради якого призначено проректора з навчальної роботи, професора Є. В. Савельєва. Метою створення клубу було зміцнення зв’язків навчання з виробництвом, розширення ділових і творчих контактів професорсько викладацького складу з керівними працівниками і провідними спеціалістами підприємств, організацій і закладів міста й області.
З року в рік зростали кількість і рівень студентських наукових досліджень. Якщо в 1970/71 н. р. різними формами участі в науково дослідній роботі у ТФЕІ було охоплено 382 студенти, більшість з яких працювала в 12 наукових гуртках, що функціонували при кафедрах, то в 1971/72 н. р. у 18-ти гуртках нею займалися 520 студентів під керівництвом 99 викладачів; у 1972/73 н. р. її проводили 676 студентів під керівництвом 112 науковців; у 1973/74 н. р. працювали 2наукових гуртків і 4 постійно діючі наукові семінари, де налічувалось 918 студентів, якими опікувалися 172 науково педагогічні співробітники інституту; у 1977/78 н. р. діяли 22 наукові гуртки, 58 проблемних груп і семінарів, де було задіяно майже 80% студентства. У1983/84 н. р. у ТФЕІ діяли 32 наукові гуртки при загальноосвітніх і спеціальних кафедрах, 25 студентських наукових семінарів на випускових кафедрах і 81 студентська проблемна група при провідних доцентах спеціальних і випускових кафедр, де до науково-дослідницької роботи всіх форм було залучено 2008 осіб. Крім цього, 174 студенти брали участь у виконанні 21 госпдоговірної теми, 79 студентів працювали над виконанням держбюджетної тематики.
Результати студентських науково-дослідницьких робіт традиційно підводилися на щорічних звітних конференціях, які проводилися у квітні. Якщо на першій науковій студентській конференції (1971 р.) було заслухано 119 студентських доповідей, то на другій (1972 р.) – 252, на третій (1973 р.) – 353, на четвертій (1974 р.) – 454 доповіді.
Значна частина доповідей і наукових повідомлень за змістом мали теоретичне і практичне значення: в них використовувалися архівні матеріали, фактичні статистичні показники роботи підприємств і колгоспів області. Кращі роботи рекомендувалися до друку в журналах і збірниках, до участі у всесоюзних і республіканських конкурсах.
Свідченням належної уваги до студентської наукової роботи було відзначення її успіхів. У 1976 р. і 1980 р. Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР відзначало ТФЕІ як один із кращих ВНЗ в Україні з організації наукових досліджень студентів. Лише за перше десятиліття функціонування інституту (1971–1981 рр.) були здобуті перше місце серед економічних і торгових ВНЗ республіки у VIII Всесоюзному конкурсі студентських наукових робіт із суспільних наук, дві золоті медалі заключного етапу Всесоюзного конкурсу студентських робіт із розділу «Загальна економіка», які вибороли О. Бородій (1977/78 н. р.) та Н. Лавриненко (1979/80 н. р.), постійна «прописка» першого місця з економіки в республіканському турі Всесоюзної олімпіади «Студент і науково-технічний прогрес», 112 дипломів лауреатів Республіканського студентського конкурсу наукових робіт із суспільних наук, 92 дипломи переможців Республіканського конкурсу на кращу наукову роботу студентів із розділу «Загальна економіка», призові місця з математики та іноземних мов.
Успіх супроводжував науковців-початківців зі студентського середовища й надалі. У 1981/82 н. р. за результатами ІХ Всесоюзного конкурсу студентських наукових робіт із суспільних наук, Республіканського студентського конкурсу наукових робіт із природничих і гуманітарних наук і республіканського туру Всесоюзної олімпіади «Студент і науково технічний прогрес» 15 студентів ТФЕІ були удостоєні нагород – дипломів і грошових премій. Велика заслуга в цьому належала доценту Б. М. Богатирьову, який організовував в інституті наукову студентську роботу.
Студенти інституту брали активну участь у наукових конференціях міжнародного рівня. Почесним дипломом відзначено доповідь О. Бородія.
Перші міжнародні контакти розпочалися у 70-ті роки. Упродовж 1977–1979 рр. кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри політекономії М. І. Сарай перебував у відрядженні в університеті Орієнте (м. Сантьяго-де-Куба, Республіка Куба), де викладав політичну економію та інші економічні дисципліни. Тоді ж на Кубі працював кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри філософії і наукового комунізму В. М. Піча. На стажування до Німецької Демократичної Республіки (НДР) був відряджений кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри німецької мови В. М. Гладкий. З 8 квітня 1984 р. по 6 квітня 1987 р. на викладацькій роботі у республіці Нікарагуа перебував кандидат економічних наук, доцент Р. М. Березюк.
За час існування ТФЕІ у зарубіжних відрядженнях побували також ректор Л. О. Каніщенко та в. о. проректора з навчальної роботи Є. В. Савельєв. Якщо Євген Васильович їздив до НДР, то Леонід Олексійович побував не лише в соціалістичній Польщі, а виїхав за межі соцтабору – як голова Тернопільського обласного відділення товариства «Знання» відвідав Данію.
Відповідно і до ТФЕІ приїздили іноземні гості. Зокрема, на початку 1987 р. проходили «Дні дружби» з іноземними студентами, які навчалися в Ленінградському фінансово-економічному інституті. Студенти ТФЕІ обмінювалися досвідом зі своїми ровесниками з Болгарії, НДР, Куби, В’єтнаму, Афганістану, Чаду, Того, Ефіопії, Південного Ємену, Гайяни, Перу. У програмі були вечори-зустрічі в інтерклубі, побудованому студентами інституту власноруч, творчому клубі «Фортуна» та «Клубі знавців». Цікаво відбувалися наукова конференція, «круглі столи», спортивні змагання, свято проводів зими.
Роком початку широких контактів із зарубіжними ВНЗ став 1988/89 н. р., коли на стажуванні в Міжнародній школі бізнесу (Лондон, Велика Британія) побував доцент О. М. Шаров, в університеті м. Галле (НДР) – старший викладач Л. Р. Замрига, в Університеті ім. Й. В. Ґете (Франкфурт на Майні, ФРН) – професор Є. В. Савельєв, в Алжирі – доцент Б. С. Окрепкий, у Радомській вищій інженерній школі (Польща) викладав страхову справу М. С. Клапків. Тоді ж уперше зарубіжні спеціалісти прочитали лекції для студентів інституту. Серед них – земляк, всесвітньо відомий спеціаліст з питань футурології і менеджменту, член Римського клубу – міжнародної організації з проведення великомасштабних наукових досліджень, передусім у галузі економіки – професор Б. Гаврилишин, а також професор Я. Комаринський (США), вчені М. Часковський, Є. Хендшке, Я. Піотак з Польщі.
У 1988/89 н. р. підписано угоду про співробітництво з Радомською вищою інженерною школою (Польща), яка передбачала обмін викладачами і студентами, результатами наукових досліджень, методичними розробками.
Невід’ємною частиною студентського життя були лекції з різних питань розвитку науки, культури і мистецтва, екскурсії, культпоходи в кіно і театри, випуски стінгазет, заняття гуртків художньої самодіяльності, літературні диспути та зустрічі з письменниками й артистами. Все це сприяло підвищенню рівня естетичного виховання студентської молоді.
В інституті функціонувало близько десятка громадсько-політичних клубів. Важливу роль в організації дозвілля відігравав студентський клуб «У світі прекрасного». На його засіданнях читали вірші – як власні, так і відомих поетів, слухали пісні, обговорювали театральні вистави, зустрічалися з письменником Павлом Автомоновим, поетом Борисом Демковим, режисером Анатолієм Горчинським, актрисою Тернопільського музично драматичного театру ім. Т. Шевченка Людмилою Приходько та ін.
Відвідували студенти заняття в університеті громадських професій, організованому на початку 1971/72 н. р. на базі однойменного факультету. Було обрано раду цього університету. На трьох факультетах – підготовки молодого лектора, журналіста, спортивного судді та інструктора – тоді навчалися 170 юнаків і дівчат.
На факультеті підготовки молодого лектора було створено два відділення: економістів і міжнародників, якими керували доценти В. М. Галін і М. В. Гаглазов. З великою цікавістю слухали майбутні лектори диктора республіканського радіо П. Т. Бойка, який розповідав про культуру мови, та доцента Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка В. С. Прожогіна, що виступив з бесідою «Лектор на трибуні».
Розширилися обрії і факультету журналістики. Крім 35 студентів ТФЕІ приходили слухати лекції ще 65 редакторів, членів редколегій вузівських стінгазет, організацій та підприємств обласного центру. Перед майбутніми журналістами виступили доктори філологічних наук, професори О. К. Бабишкін і В. Й. Здоровега з Київського та Львівського державних університетів, редактор обласної газети «Вільне життя» М. П. Костенко. 3юнаків і дівчат готувалися стати суддями й інструкторами зі спорту.
Загалом лише за перших 10 років університет громадських професій закінчили майже 2 тис. студентів.
Регулярно випускалася загальноінститутська стінна газета «Радянський економіст», фа
