Світлій пам’яті колеги
Ректорат та профспілковий комітет Тернопільського національного економічного університету, деканат факультету комп’ютерних та інформаційних технологій, колектив кафедри економічної кібернетики та інформатики глибоко сумує з приводу важкої втрати – передчасної смерті свого колеги, науковця, доцента Перченка Андрія Олександровича і висловлює щире співчуття його рідним, близьким та колегам.
Тридцятого січня 2013 року пішов із життя доцент кафедри економічної кібернетики та інформатики Тернопільського національного економічного університету науковець, педагог Перченко Андрій Олександрович.
Його біографія та життєва доля – своя і неповторна. Перченко Андрій Олександрович народився 12 січня 1957 року в місті Шебекіно Белгородської області. Школу закінчив з золотою медаллю.
З 1974 по 1979 рік навчався в Московському інституті сталі і сплавів на технологічному факультеті.
Справжньою путівкою в життя став для Андрія Перченка диплом з відзнакою за спеціальністю «Обробка металів тиском» кваліфікації спеціаліст.
У цьому інституті закінчив аспірантуру та захистив кандидатську дисертацію. У 1988 році йому присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук.
Надалі працював на викладацьких посадах у Тернопільському приладобудівному інституті (1986 – 1992 рр.) та деканом економічного факультету Бучацького інституту менеджменту та аудиту (1992 – 2003 рр.). Опублікував 36 наукових праць.
Перейшовши 1 вересня 2003 на посаду доцента кафедри автоматизованих систем та програмування ТНЕУ, він зростав разом із новим перспективним колективом, до останнього дня був одним з найкращих працівників кафедри економічної кібернетики та інформатики.
Науковими інтересами доцента Андрія Перченка були інформаційні технології, комп’ютеризація бухгалтерського обліку. Він отримав 5 патентів України.
Андрій Олександрович був хорошим педагогом. Свої чималі професійні знання, багатий педагогічний і життєвий досвід він щедро передавав молодій зміні.
До останніх днів Андрій Олександрович був сповнений нових планів і задумів. Однак, не судилося… Невблаганна доля забрала його в нас.
Нехай земля Вам, дорогий товаришу, колего, вчителю, буде пухом.
Спочивайте з Богом.