Міжнародний день рідної мови
Дата: 21-02-2012, 11:47 | Автор: Директор музею історії ТНЕУ
Протягом 21 лютого в світі відзначається Міжнародний день рідної мови, що був проголошений у листопаді 1999 року на генеральній конференції ЮНЕСКО.
Запровадження цього свята має свою, на жаль, дуже трагічну передісторію. 21 лютого 1952 року у Бангладеші (тоді – Східний Пакистан) влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році цей день став Днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. В 1999 році на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, за пропозицією Бангладеш, в пам'ять про ці події було запроваджено Міжнародний День рідної мови, день « підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності» .
Вперше Міжнародний день рідної мови святкувався 21 лютого 2000 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, вдруге, в 2001 році – в Афінах.
В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.
Заснування Дня рідної мови має велике значення. За оцінками фахівців, із 6000 мов, що нині існують, більшість знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. А в XXI столітті щонайменше 40% цих мов вимруть. Справа в тому, що 95% з тих шести тисяч мов охоплюють дуже малу частину населення світу. За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього 4% людства. А це страшенна втрата для людства, бо кожна мова, це геніальний прояв людського духу, унікальне бачення нашого світу. Привертання уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.
Первинна мова або мова наших предків є інтегральною частиною етнічного і національного походження людини. Тому дискримінація мови – це те ж саме, що і дискримінація за національною ознакою. Найголовніше, що відрізняє нас від інших – це мова.
Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди.
В Україні це свято лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
За даними Всеукраїнського перепису 2001 року українську мову вважали рідною 67, 5% населення України. Російську мову визначили як рідну 29, 6% населення. Частка інших мов, які були вказані як "рідна", становила 2, 9%. Опитування, що проводив Інститут соціології НАН України, у 2005 році дало наступні результати: українську мову вважали рідною 64, 3 % населення, російську 34, 4 %, іншу — 1, 5 %.
Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку, виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - мова. Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.