ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 У рамках Школи професійного розвитку юридичного факультету «Акме» з ініціативи доцента кафедри психології та соціальної роботи, к. психол. н. Бригадир Марії Богданівни викладачі кафедри й студенти спеціальностей «Психологія» та «Соціальна робота» 5 квітня 2017 року взяли участь у роботі Балінт-групи.
 
Заняття проводив психолог, аналітик, коуч, член Української Спілки Психотерапевтів (УСП) та Української Спілки Супервізії та Коучингу (УССК), голова Громадської організації «Асоціація психологів України «Разом заради майбутнього», керівник і учасник багатьох волонтерських проектів Лубківський Ігор Йосипович. Модератор ознайомив учасників із особливостями та можливостями проведення вище зазначеного методу. Група на основі реального випадку із практики консультативної діяльності психолога відрефлексувала емоційні стани та переживання клієнта та консультанта, за допомогою методу вільних асоціацій моделювала різноманітні варіанти розгортання подій. Вказаний метод не розглядає особисті проблеми клієнта і того хто надає послугу, так само як і не служить для вирішення особистих проблем учасників групи, проте він сприяє особистому розвитку членів групи (особливо в професійному аспекті).
 
 
Балінт-група – метод, придуманий угорським психоаналітиком Майклом Балінтом для профілактики емоційного вигорання у лікарів, який тепер використовується як для представників будь-яких «допомагаючих» професій, так і просто для тих, хто працює з людьми. Психоаналітик тривалий час працював із лікарями й помітив, що у роботі з пацієнтами лікар часто починає виконувати не лише свою професійну роль, але й роль так званого опікуна, батька чи принаймні старшого товариша. Тобто починає не тільки лікувати пацієнта, але й вирішувати усі інші його проблеми, знає все про його сім’ю, життя, роботу, друзів, починає давати поради як краще вчинити в якій ситуації у сім’ї чи на роботі – як вирішувати конфлікти з колегами, як виховувати своїх дітей, тощо. В класичному психоаналізі це називається «переносом», і Фрейд у свій час вважав це негативним явищем, яке заважає нормальному аналітичному процесу. Аж поки його учні не переконали його, що саме завдяки аналізу цих переносів можна набагато легше й швидше дізнатись і зрозуміти те, що відбувалося з пацієнтом у далекому минулому, які моделі поведінки засвоїв він тоді і як вони впливають на його життя тепер. Однак те, що є позитивним явищем для психоаналізу, не є позитивним для звичайного лікування, так як заважає неупередженому об’єктивному спілкуванню лікаря з пацієнтом, негативно впливає на нього, ускладнюючи його життя і професійну діяльність – позаяк лікар, на відміну від психолога, просто не знає, що з усіма цими переносами робити. Так в Майкла Балінта виникла ідея створити спеціальні професійні групи для спілкування лікарів поміж собою, на яких вони змогли б ділитися тими проблемами, які виникають у них під час їхньої комунікації з пацієнтами, радити один одному, що і як варто було зробити в усіх подібних випадках.
 
Однак з часом сам цей метод професійного  спілкування був модифікований, щоб, усунувши деякі недоліки психоаналізу, зробити його ефективнішим та був розширений для використання не тільки у відносинах «пацієнт-лікар», але й для використання його представниками усіх тих професій, які можуть мати проблеми у стосунках із своїми клієнтами й внаслідок цього страждати від синдрому «емоційного вигорання».