«Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку банківської системи України»
Двадцять сьомого травня 2013 року відбувся науковий семінар, організований кафедрою банківської справи на тему: «Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку банківської системи України».
Розпочала науковий семінар із вступними словами заступник завідувача кафедри з науково-дослідної роботи к.е.н., доц. О.О. Іващук. Вітаючи усіх учасників заходу, вона відзначила, що актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки і новітніх технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувається протягом останніх 30 років. Нові технології докорінно і швидко змінюють структуру будь-якої економіки. Однак, формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів. Відзначено, що інновації стають для банків стабільним джерелом зростання лише за умови стратегічного підходу до управління інноваційною діяльністю.
Із ґрунтовними доповідями відповідно до теми наукового семінару виступили провідні спеціалісти кафедри банківської справи: к.е.н., доц. З.К. Сороківська та викладач В.Я. Рудан.
Зокрема, к.е.н., доц. З.К. Сороківська у своїй доповіді на тему: «Теоретичні засади та сучасні тенденції розвитку банківських інновацій» зауважила, що сьогодні економічний успіх будь-якого суб’єкта господарювання залежить від інноваційної спрямованості його діяльності. Не оминув цей процес і банківську сферу, адже ефективність роботи банку і його конкурентноздатність на ринку значною мірою залежать від запровадження нових продуктів та технологій. Розглядаючи інноваційну діяльність банків, доповідач зазначила, що у науковій літературі вона визначається, насамперед, як процес, спрямований на розробку нових або удосконалення існуючих банківських послуг та продуктів. Проаналізовано варіанти схем здійснення банківського інноваційного процесу, які пропонуються у наукових дослідженнях, а саме: постановка цілі, планування, визначення умов та організація виконання, керівництво; формулювання ідеї, визначення можливості її втілення, конкретизація цілей та утвердження їх в межах організації, продаж ідеї назовні; стратегія розвитку послуги, операційне та логістичне управління, раціоналізація, внутрішній контроль, регулювання ззовні. Підсумовуючи, доц. З.К. Сороківська зауважила, що поняття банківських інновацій різноаспектне, оскільки включає не лише впровадження інновації у вигляді нового продукту чи послуги, а і ряд організаційно-управлінських нововведень практично у всіх сферах функціонування банку.
Із доповіддю «Світовий досвід впровадження інновацій в банківську справу» виступив викладач В.Я. Рудан вказавши, що у сучасних умовах банківські інновації застосовуються у сфері інтернет-банкінгу, карткового бізнесу, управління грошовими потоками компаній, організації роботи банківських відділень тощо. Також визначено особливості здійснення online-кредитування та проаналізовано його етапи, до яких віднесено: заповнення анкети на сайті інтернет-магазину – партнера банку, надання відповідей на питання у телефонному режимі співробітником банківської установи та можливість отримання кредитного рішення протягом двадцяти хвилин, безпосереднє укладення угоди та отримання товару за допомогою доставки. Викладач В.Я. Рудан звернув увагу на банківські платіжні картки нового покоління, які оснащені дисплеєм і клавіатурою. Також доповідач охарактеризував новітні банківські відділення закордонних банківських установ (Італії, Об’єднаних Арабських Еміратів, США, Іспанії тощо).
Заслухавши представлені доповіді, провідні фахівці кафедри взяли активну участь в обговоренні проблемних і дискусійних питань щодо заданої тематики наукового семінару.
Про неготовність споживачів банківських послуг до впровадження інновацій у вітчизняній банківській сфері відмітила викладач Л.М. Прийдун. Вона визначила, що труднощами у розвитку інновацій на вітчизняному банківському ринку є недовіра населення до інтернет-магазинів та послуг. Тому основним завданням для банківських установ, в сучасних умовах розвитку економіки, повинно бути збереження клієнтської бази, а не запровадження інновацій.
На питанні безпеки при запровадженні інновацій у банківську сферу, закцентувала увагу к.е.н., доц. З.К. Сороківька та вказала, що в разі використання таких продуктів потрібна реалізація відповідних заходів, які б гарантували безпеку їх використання. Також підкреслено, що впроваджувати інновації може далеко не кожен банк, оскільки необхідною умовою до їх здійснення є не лише готовність банківської установи до інноваційних змін, а і наявність потужного інноваційного потенціалу.
Завідуючий кафедрою банківської справи, д.е.н., професор О.В. Дзюблюк вказав на доцільність пристосування схем здійснення банківського інноваційного процесу до банківських установ, хоч вони і мають універсальний характер для всіх суб’єктів господарської діяльності. Також звернено увагу на те, що тенденції та розвиток зарубіжних банківських установ пов’язані із інноваціями, серед яких важливе місце посідає аутсорсинг, який використовується з метою скорочення витрат на обслуговування бізнес-процесів, та СRM-система (система активізації взаємодії із клієнтами), яка полягає у зміні банком своєї стратегії взаємодії щодо відносин із клієнтами. В таких умовах банківська установа позиціонує себе партнером чи «другом сім’ї», надійним порадником для свого клієнта. Однак, значне зацікавлення та впровадження банками інновацій може призвести до негативних наслідків, з якими уже мали справу іноземні банки. Такими процесами є операції з деривативами, які є новітніми інструментами управління грошовими потоками та перерозподілу ризиків. Аналізуючи банківські інновації, підкреслено що не всі інновації є корисними для банківської системи та для клієнтів загалом, оскільки інновація за своєю природою є ризиковим вкладом, джерелом для впровадження яких є власний капітал банку. Підсумовуючи д.е.н., професор О.В. Дзюблюк відзначив, що вітчизняний фінансовий ринок, механізми стримування противаг та гарантування безпеки вкладів значно відрізняються від іноземних розвинутих ринків та й ризик інноваційної діяльності банківської системи у вітчизняних реаліях є вищим ніж закордоном.
Підсумовуючи результати наукового заходу, к.е.н., доцент О.О. Іващук відзначила, що основним каналом взаємодії банківських установ із зовнішнім середовищем є банківські продукти, привабливість, доступність та ефективність яких виявляється на ринку. Саме завдяки банківським фінансовим інструментам заощаджувачі зберігають, накопичують та капіталізують грошові кошти, а підприємницькі структури розвивають, оновлюють виробництво, не чекаючи акумуляції необхідного обсягу власних ресурсів. Таким чином, основною закономірністю функціонування банківської системи повинна бути його відповідність стратегічним цілям розвитку національної економіки та спрямованість на задоволення потреб, що обумовлені відтворювальним процесом. Тому банківська система повинна не просто забезпечувати нормальне функціонування національного господарства країни, а створювати умови для його зростання, структурної оптимізації й науково-технічного розвитку.