ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Двадцять шостого червня студенти Україно-німецького економічного факультету виконали свою обіцянку перед маленькими мешканцями дитячого будинку “Малятко”, завітавши до них знову у гості. Дітки були надзвичайно раді нас бачити, і дехто з них навіть згадав своїх старших друзів. У їхніх очах з’явились вогники щастя, коли вони побачили приготовлені нами подарунки. Особливо їм сподобалися альбоми, які були власноруч оформлені студентами. Вони містили фотографії з нашої першої зустрічі, а також малюнки, віршики, наклейки та побажання. 

Мені було надзвичайно приємно проводити час з дітками із “Малятка”. Я була лише тричі в цьому будинку, але вже дуже звикла до цих малят. Ми швидко знайшли спільну мову і почали гратися та разом радіти життю. За кожним студентом була закріплена дитина, з якою він протягом всього часу спілкувався. Я знайшла собі також нову подругу – маленьку Оксаночку. Вона підійшла до мене і запропонувала товаришувати. Незважаючи на її юний вік, вона дуже смілива та мудра дівчинка. Коли Оксанка почала розповідати віршика, навкруги запанувала тиша, адже її виразне читання з інтонацією примусила всіх затамувати подих. А ще їй дуже подобається фотографуватися і надувати мильні бульбашки. Це справді надзвичайна і дуже  особлива дитина. Побачивши її вдруге, я ще більше переконалася у її світлому та успішному майбутньому, але для цього їй потрібно буде подолати багато перешкод. На мою думку, вона велика молодчинка, адже перемогла свій сум за батьками і зараз кожної миті посміхається. Отримавши подарунки, Оксаночка не могла вибрати з чого почати. Але все ж спочатку вона подивилася альбом з фотографіями, який я для неї розмалювала. Дівчинка була приємно здивована, побачивши себе в ньому. Я хочу, щоб у неї все було чудово, і всі перешкоди вона завжди долала з легкістю.

Я надзвичайно рада, що навчаюся на факультеті, студентам і викладачам якого небайдужа доля людей, котрі потребують підтримки суспільства. Адже, як приємно усвідомлювати, що ти приніс хоч трішки радості в життя інших. Ці дітки дуже щирі, добрі, дружні, талановиті, комунікабельні та радісні, незважаючи на життєві обставини. Подібні заходи допомагають цінувати те, що ми маємо в житті. Я бажаю всім замислитись над проблемою сирітства, бо кожен з нас справді може допомогти цим діткам, адже найголовніше для них — це увага.