У ТНЕУ пройшла акція неперервного читання творів Т.Г. Шевченка
У рамках святкування 200-річчя з Дня народження Тараса Григоровича Шевченка у ТНЕУ пройшла акція неперервного читання творів поета.
Відкрив марафон ректор університету, доктор економічних наук, професор А.І. Крисоватий. Він зачитав перший Шевченківський переспів із Біблії – «Давидові псалми», та висловив думку, що митець подав нам, його нащадкам, мудрі настанови, як маємо жити: беззастережно вірити і любити Творця; пам’ятати про Божий суд і важливу вимогу його: перемога добра над злом, правди над неправдою; бути вірними і люблячими дітьми своєї землі, дбаючи про єдність і братолюбство.
Естафету читання творів Шевченка продовжили проректор з науково-педагогічної роботи Богдан Любомирович Луців, проректор з науково-педагогічної роботи Василь Ярославович Брич, проректор з наукової роботи Зеновій-Михайло Васильович Задорожний та завідувач кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства, професор О.Є. Гомотюк, яка сказала: «Щороку з цвітом весни оживає з новою силою поетичне слово нашого пророка – Тараса Шевченка. Піднесена поезія Кобзаря, сповнена вірою, синівською любов’ю до свого краю. Уся його творчість присвячена свободі українського народу, яка можлива лише у „своїй хаті” – власній національній державі, де – „своя правда, і сила, і воля”.
Окрім студентів нашого університету вірші великого поета натхненно зачитували викладачі кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства.
Особливо виразно звучали поеми: «Причинна», «Посланіє», «Хто матір забуває, того Бог карає», «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», «Нема на світі України, немає другого Дніпра», «Що ми, чиї сини, яких батьків, ким, за що закуті», «…немає нічого в Бога, як Дніпро, та наша славная Вкраїна» («І виріс я на чужині»), «Кохайтеся, та не з москалями» («Катерина»), «Встане Україна, і розвіє тьму недолі» («Суботів») та багато інших.
Лейтмотив читань – безсмертя духу та мудре слово поета. Навіть у найважчі хвилини ніщо не здатне знищити величну силу поетичної думки Тараса Шевченка, яка вкотре надихала до глибоких роздумів, відчайдушної боротьби і самовираження багатьох поколінь українців:
Умер співець. І привезли
Його на рідну Україну,
І коло синього Дніпра
Йому насипали могилу.
Умер співець. Але живуть
В серцях людей слова безсмертні,
І тихо по Вкраїні всій
Бринять його пісні славетні.
