ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 27 жовтня 2015 року з ініціативи колективу кафедри банківської справи відбувся науковий семінар на тему: «Сучасні методики аналізу кредитоспроможності позичальників банківських установ».
 
У своїй доповіді «Сучасні методики аналізу кредитоспроможності позичальників банківських установ» к.е.н., доцент Малахова Олена Леонідівна акцентувала увагу присутніх на значимості поняття кредитоспроможності, а також на тому, що оцінка і аналіз кредитоспроможності позичальників здійснюється з метою оцінювання результатів їх фінансової діяльності, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних зв’язків з даним клієнтом. Доповідач відзначила, що сьогодні у світовій банківській практиці сформувалася значна кількість практичних підходів до оцінки кредитоспроможності банків, зокрема класифікаційні моделі оцінки кредитоспроможності позичальників, які розмежовують на три основні групи: моделі прогнозування банкрутств, розроблені Е. Альтманом, Р. Тоффлером і Х. Тишоу; моделі рейтингової оцінки, розроблені Д. Дюраном та іншими; аналіз грошових потоків представляє собою спосіб оцінки кредитоспроможності клієнта банку, в основі якого лежить використання фактичних показників, які характеризують оборот коштів клієнта у звітному періоді. Олена Леонідівна наголосила, що оптимальна модель прогнозування ймовірності банкрутства має включати такі показники: рентабельність власного капіталу; коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт оборотності активів; рентабельність продажів.
 
Також було представлено порівняльну характеристику методик оцінки кредитоспроможності позичальників, на основі якої було виокремлено такі особливості і тенденції: рейтингові методики складаються із ряду етапів, і в силу їх простоти і зрозумілості, вони достатньо широко застосовуються в різних комерційних банках; прогнозні методики застосовуються для поглиблення інформації про потенціал позичальника; комплексні (якісні) методики в основному мають іноземне походження, тому застосування їх в вітчизняній практиці потребує серйозного ґрунтовного доопрацювання. Ці методики дозволяють всесторонньо вивчити об’єкт. Втім, оскільки більша частина цих методик заснована на якісному аналізі позичальника, то при оцінці переважає суб’єктивна думка експертів.
 
Підсумовуючи, Олена Леонідівна відзначила, що окремі банк часто не в змозі створити і застосувати такі методики, оскільки для їх реалізації необхідні значні наукові ресурси, сучасні IT-технології, напрацьована нормативно-законодавча база, адекватна статистика банкрутства, сучасна система менеджменту і контролю. За таких обставин, передбачити майбутній стан кредитоотримувача тільки за допомогою формалізованих методів в силу очевидних причин неможливо, саме тому найбільш перспективними можна вважати ті методики, які дозволяють отримати комбіновану (експертно-статистичну) оцінку кредитоспроможності позичальника.
 
Наступну доповідь, представила к.е.н., доцент кафедри банківської справи Стечишин Тетяна Богданівна на тему: «Сучасні банківські методики визначення кредитоспроможності позичальника – фізичної особи», яка наголосила на актуальності даної теми, оскільки кредитні портфелі українських банків характеризуються високим рівнем простроченої, пролонгованої і безнадійної заборгованостей, надмірною концентрацією кредитного ризику. Доповідач зазначила, що під час оцінювання фінансового стану позичальників – фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, потрібно враховувати кількісні та якісні показники, а також показники встановлені для аналізу діяльності юридичних осіб: менеджмент; чинники ринку; прогноз руху грошових потоків. Також було відмічено, що з огляду на сучасну банківську практику, для оцінки кредитоспроможності фізичних осіб банками використовуються наступні методики: методика визначення платоспроможності; андеррайтинг; оцінка кредитної історії; скорингові моделі. Тетяна Богданівна, зазначила, що одним із перспективних напрямів оцінки кредитоспроможності позичальника-фізичної особи є використання системи кредитного скорингу, яка базується на бальній оцінці факторів кредитного ризику. Зокрема, скорингові системи є дуже зручним інструментом оцінювання кредитоспроможності. Використання скорингу сприяє підвищенню швидкості прийняття рішень щодо видачі кредитів, що є дуже важливим у сучасних умовах. Окрім того, скоринг ураховує не тільки фінансові показники діяльності позичальника, а й якісні показники кредитоспроможності.
 
Підсумовуючи, Тетяна Богданівна визначила переваги скорингових систем, серед яких: підвищення точності оцінки позичальника та зменшення рівня неповернень; прискорення процедури оцінки позичальника; швидкість і безсторонність в ухваленні рішень; збільшення кредитного портфелю за рахунок зменшення кількості необґрунтованих відмов по кредитних заявах, можливість ефективного управління кредитним портфелем; створення централізованого накопичення даних про позичальників; зниження резервів, що формуються на можливі втрати по кредитах.
Після виступу доповідачів, викладачі кафедри банківської справи взяли активну участь в обговоренні проблемних та дискусійних питань, що стосуються напрямів удосконалення сучасних методик оцінки кредитоспроможності позичальників, особливо зважаючи на значну частку проблемних кредитів у кредитних портфелях банківських установ.
 
Роботу учасників наукового семінару підсумувала к.е.н., доцент Іващук Ольга Олегівна, відзначивши актуальність теми семінару, а також те, що банківські установи застосовують безліч різноманітних методик оцінки з певною системою коефіцієнтів. Проте додаткові труднощі у визначенні кредитоспроможності виникають у зв'язку з існуванням таких чинників, які виміряти і оцінити у цифрах не можливо. Це стосується, у першу чергу моральних якостей і репутації позичальника. Універсальної методики оцінки кредитоспроможності позичальника на сьогодні в Україні не існує. Нині діяльність банківських установ з приводу оцінювання кредитоспроможності регламентується «Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» № 23 від 25.01.2012 р. Проте банки мають право та необхідність доповнювати дану методику власними показниками, які найбільш точно визначають можливість повернення наданої позики.