» » Відкриття меморіальної дошки пам’яті воїна АТО, випускника ФОА Володимира Гарматія

Відкриття меморіальної дошки пам’яті воїна АТО, випускника ФОА Володимира Гарматія

Дата: 13-05-2016, 14:17 | Автор: Відділ гуманітарної освіти та виховання

 Лицарі землі української… Більшість із них лише починали жити… Ще не висохли сльози на очах матерів, ще пухка земля на могилах братів наших. В серцях українців раз і назавжди закарбувались імена Воїнів Світла, які душу й тіло положили за нашу свободу.
 
Ми закликаємо усіх сьогодні згадати Героїв, які віддали своє життя за наше з Вами майбутнє. Хай пам'ять про них згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
 
Неймовірний сум охоплює серце за кожним убитим патріотом української землі. За кожним із новітніх Героїв України стоїть своя життєва історія, своя мрія, своя доля. З якою гідністю вони йшли під кулі, відстоюючи нашу з вами свободу, захищаючи спокій українських дітей! Ми завжди зберігатимемо світлу пам'ять Новітніх Героїв України, які загинули, мужньо захищаючи свій український народ. Заради нас, нашої мрії на краще майбутнє пішли у засвіти і працівники, випускники та студенти нашого університету. Серед них Володимир Гарматій.
 
Герої не вмирають – вони тримають над Україною небеса і продовжують боронити нас – від зла, від розпачу, від зневіри…
 
Схиливши  у глибокій скорботі голови перед усіма загиблими Новітніми Героями України, учасники дійства вшанували їхню світлу пам'ять хвилиною мовчання.
 
Весняним цвітом буяє кущ калини на території нашого університету, висадженої як данину пам’яті і нагадування кожному з нас, якою ціною здобував волю України Володимир Гарматій. Меморіальну дошку його світлої пам’яті відкрили у Тернопільському національному економічному університеті.
 
 
Життя Володимира Гарматія, випускника нашого університету – це життя Героя, який поставив добро рідного народу понад свої особисті інтереси і був вірним своїй ідеї до останнього подиху…
 
Володимир Гарматій народився 4 серпня 1992 року у селі Чернелів – Руський Тернопільського району Тернопільської області. Закінчив Великобірківську ЗОШ I-IIIступенів - гімназію ім. Степана Балея. Вступив на навчання до ТНЕУ на ФОА.
Брав активну участь у подіях на Майдані. У 2013 році закінчив військову кафедру ТНЕУ. Навчався на Vкурсі ФОА, мобілізували  його  до лав Збройних Сил України у квітні 2013 року.
 
Український військовик, лейтенант, командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади (військова частина А 2331, Володимир - Волинський). Служив під Сєвєродонецьком Луганської області. Володимир Гарматій підірвався на міні 26 липня 2014 року, з ним було ще семеро солдатів. Поховали у Чернелеві – Руському, де і народився.
 
Його пам’яті присвячена найбільша в Україні щорічна теренова патріотично гра Гурби-Антонівці, яка у 2015 році проходила в лісовому масиві між селами Синга Рівенської області та Антонівці Тернопільської області.
 
У попередні роки Володимир неодноразово брав участь у цій грі. На урочистому відкритті організатори гри – представники Молодіжного Націоналістичного Конгресу – передали рідним Володимира Гарматія відзнаки «За екстремальні та бойові акції» та «Ідея. Кадри. Боротьба», що присуджуються лише дійсним членам Молодіжного Націоналістичного Конгресу за особливі заслуги.
 
Володимир став поруч із великими борцями за волю України минулих часів. Він –наш біль і наша гордість, наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що він зробив для нас.
 
Освятив меморіальну дошку пам’яті Володимира Гарматія отець Ярослав Шевчук. До усіх присутніх зі словами скорботи і вдячної пам’яті звернулися: проректор з наукової роботи Зеновій-Михайло Васильович Задорожний, член Центрального проводу Молодіжного Націоналістичного Конгресу Василь Дубовий, декан факультету обліку і аудиту, факультету, який закінчив Володимир Гарматій, Валентина Миколаївна Панасюк, начальник Центру підготовки офіцерів запасу ТНЕУ Володимир Іванович Гукалюк.
 
Пісенні композиції «Мамо, не плач» та «Дзвони України» для усіх присутніх виконали працівники нашого університету Павло Тютюнник та Зоряна Вовк.
 
Ми любимо Україну! Любимо по – справжньому, бо розуміємо, що можемо втратити її, але не допустимо цього!
 
Минуться темні часи. Закінчиться війна, стануть стриманішими емоції. А ще залишиться Пам'ять1 Пам'ять про новітніх Героїв, які назавжди змінили хід нашої з вами історії.
 
«Герої не вмирають! Слава Україні!»